"Васінька і Лідочка, без сумніву, не просто "щасливо сумували" разом»

 У бібліотеці відбулася творча зустріч полтавки Марини Федорової, яка завітала до книгозбірні із презентацією збірки оповідань «Васінька і Лідочька».

Новинка вийшла у березні цього року у полтавському видавництві АСМІ. Невеличка за об’ємом книжечка містяться переказані авторкою сімейні історії про дідуся Васю та бабусю Ліду Кармазіних. Надзвичайно добрі, щирі й теплі історії з присмаком гумору також теплого й доброго.

Таким вдалося і спілкування Марини Федорової із читачами книгозбірні, шанувальниками її малої прози.

Дивовижна зустріч, щирі розмови, цікаві історії… Теплі слова вдячності й обійми з друзями та з тими, хто вперше доторкнувся до її письменницького життя  й родинних таємниць зокрема, отримавши щедру порцію позитиву.

Гостя з радістю читала власні твори, щиро ділилася спогадами.

Нехай їхні слова, думки, віра, надія та любов увійдуть у ваше життя.

       

  У рамках VII Всеукраїнського форуму військових письменників відбулася поетична зустріч “Під львівською зорею”, організатором якою була Львівська бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука.

Модераторка вечірки Тетяна Пилипець, натхненниця та співзасновниця Форуму, створила неймовірну атмосферу, простір єднання й підтримки, зустрічей і знайомств. Навіть більше, - простір книг, прози й поезії. А ще музики й пісні, бо саме театральна майстерня «Арт-Ера» відкрила й надихнула продовження поетичної гвари.

«Книжки, що пишуться у війну, - це про життя. І саме в них слід шукати опори, усвідомлення та надію. Кожен письменник воєнного часу - це всесвіт, невідомий, але близький. Енергія поезії військових авторів космічна», - ділилися відгуками у соцмережах.

На вечірці звучали різні вірші - сумні й веселі, про любов, втрати, про жахи війни. Але читали, бо пишуть і про смішне, яке також трапляється у житті військових буднів.

Дружити справа нелегка, але дружити треба вміти.

 

    У бібліотеці-філії №4 відбулася літературна гра «Як знайти друзів». Учасники зустрічі, третьокласники школи 44, добре знають поради Лесі Борсук-Янківської, авторки книги «Як стати лідером серед друзів за 7 днів»

Погодьтеся, всі люблять веселі розваги, приємне товариство, мріють бути «душею компанії», щоб до твоєї думки прислухалися і тебе поважали.

 Зустріч-гра була налаштована так, щоб дівчата й хлопці дізналися більше про дружбу та чи можна навчитися дружити.  

Змістовною вдалася розмова про навички, які потрібно розвивати, про взаєморозуміння, тактовність і повагу.  

Рольові ігри, активними учасниками яких були самі діти, стали містком до порад: як сказати «ні» другу та не посваритися; як не піддаватися на провокації; які секрети можуть бути від друзів та чому потрібно зберігати чужі таємниці.

Третьокласники активно спілкувалися та вчилися працювати у групах. Що означає бути вдячним, дбати про інших, але не стати жертвою корисливого друга/подруги.

Книга, яка залишає слід у душі кожного, хто її прочитає.

          
     

 У бібліотеці відбулося засідання читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки».

Книга для обговорення -  роман «Володар мух»  Вільяма Ґолдінґа, англійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури. Твір, який не загубив своєї актуальності через багато десятиліть до сьогодення.

Дивовижний. Дивний. Захопливий. Щоправда, занадто жорстокий.

Внаслідок авіакатастрофи діти різного віку потрапляють на безлюдний острів, дуже схожий на райський куточок. Безмежний океан, тропічні пальми, дерева з екзотичними плодами, кришталева лагуна, таємнича печера... Тут є все, крім дорослих.

У маленькій спільноті відразу визначаються два лідери. Починається боротьба за владу. І надто скоро діти забувають не тільки про дружбу й порядність, а навіть про людську подобу...

Вже з перших сторінок книга захоплює своєю атмосферою та напругою, змушуючи читача замислитися над серйозними питаннями. Перш за все - питаннями моральних цінностей, влади та виживання.

Вільям Голдінг майстерно створив світ, де цивілізація поступово розпадається, а первісні інстинкти в спільноті дітей беруть гору. Особливо вражає, як автор показує, що навіть у наймолодших може прокинутися жорстокість, коли зникають соціальні обмеження.

Хто ж насправді герої роману? Чи можна вберегти крихкість нашої реальності? Що не так з нашим суспільством?

Через історію групи хлопчаків, які опинилися на безлюдному острові, Вільям Голдінг запрошує дослідити найтемніші куточки людської природи.

Родинні історії Марини Федорової.

У березні 2025 року полтавська письменниця Марина Федорова презентувала нову збірку оповідань "Васінька і Лідочька", у якій зібрані сімейні історії про дідуся Васю та бабусю Ліду Кармазіних. Надзвичайно добрі, щирі й теплі історії з присмаком гумору також теплого й доброго.

Зустріч віри й надії.

        

Вже традиційно у першій декаді травня у Львові проводять Всеукраїнський форум письменників, на який приїжджають з усієї України ті, хто любить літературу, та ті, хто пише романи, оповідання, поезії.

Форум став потужним свідченням незламного духу нації, де разом зібралися ті, хто зі зброєю в руках боронять рідну країну та продовжують боронити її словом.

Зустрічі, презентації, диспути, розмови … Кожен момент форуму був сповнений глибоких історій, які пронизують до самого серця. Розповісти про все просто неможливо, адже кожна зустріч заслуговує на окрему увагу.

Щастя у тому, що серед однодумців була можливість поспілкуватися, почути й відчути голоси авторів, які, захищаючи країну, творять історію сучасної літератури.

У день відкриття Форуму назвали переможця літературної премії імені Василя Паламарчука, який загинув у російсько-українській війні у липні 2024 року. Премія носить назву «Смішно про страшне». Саме так вмів писати та розповідати Василь Паламарчук. За рішенням журі премію у сумі 40 тисяч гривень розділили між двома авторами.

Посмертно премію присудили інженеру, фотографу, художнику, письменнику й військовослужбовцю Олександру Закерничному за книгу «Записки добровольця». Загинув Олександр під Бахмутом у серпні 2023 року.

Свято щирості й єднання.

   

 У день Вишиванки до бібліотеки завітали юні читачі на годину спілкування “А вона не просто полотно…”

     Вишиванка - це предмет неабиякої гордості української нації. Наші пращури ставилися до вишитої сорочки як до святині. Цей одяг передавався від покоління до покоління, зберігався в кожній родині як реліквія. Прадавні українці сприймали вишиванку як оберіг, що символізував міцне здоров’я, красу та силу роду. Люди вважали, що орнамент захищає власника від недобрих поглядів, будь-яких невдач та хвороб. Вишиванка також допомагала розрізнити «своїх» і «чужих». Особливості візерунку, колір вишивки та колір полотна видавали, хто стоїть перед тобою. Адже різні люди носили різні вишиванки.

90 хвилин щастя.

   

         Довгоочікувана онлайн-зустріч із українською письменницею  з Хмельницька Ольгою Саліпою, володаркою гран-прі «Коронація слова» відбулася.

«90 хвилин щастя», - так написала у соцмережах одна із  шанувальниць творчості хмельничанки. 

Ольга Саліпа, авторка двох поетичних збірок і 14-ти романів. Усі її твори мають історичний соціальний контекст.

«Мої романи мають стосунок до історії, подій минулого та сучасності, - ділилася думками гостя онлайн-спілкування. Улюблені жанри – історична сага, ретроман, соціально-психологічна проза».

Розмову почали з роману «Оля», присвяченого Ользі Кобилянській. «Про неї знають все, але її не знає ніхто.  Ольга Саліпа дуже точно та вміло перенесла її життя на папір: щиро й проникливо про талановиту письменницю, сильну духом жінку, яка із народження боролася за власне щастя»

Розмова про роботу над романом, над архівними матеріалами, щоденниками, листами доповнювали запитання учасників зустрічі.

Ніхто крім нас самих не звільнить наш розум.

      

   У бібліотеці відбулося чергове засідання книжкового клубу «Книгаренька «Я бачу. Вас цікавлять книжки».

Книга для обговорення – «Освічена» тари Вестовер, яка у 2018 році увійшла до десятки найкращих видань року за версією The New York Times.

«Книга цікава та дуже реалістична, читання її затягує. Деякі моменти моторошні та дійсно виникає питання: чи можливо  таке у сучасному світі і в такій країні як Америка?»  

Перш за все, це мемуари.