Дива народжуються в арт-майстерні.

  

       Юні майстрині, які збираються у бібліотеці-філії №4 щонеділі, продовжують досліджувати символи різдвяних свят і творити їх власноруч.

«Вважалося з давніх часів, що ялинка, як різдвяне дерево, символізує біблійне дерево пізнання добра та зла.

У 1830–1840-вих роках цей символ вже був знайомий більшості українських міст. І всюди було розуміння, що ця традиція німецька. Про неї дізнавалися через німецьких вихідців, які оселялися в українських містах, через кола аристократії, промисловців та інтелігенції, які вже тоді багато  спілкувалися з європейцями».

«А ще - через красиво ілюстровані різдвяні оповідання. Той-таки «Лускунчик» Ґофмана справляв велике враження на дітей. Або різдвяні твори Діккенса вийшли українською у Львові на початку 1880-х років. Атмосфера цих оповідань  надихала відтворювати святкові приготування у своїх оселях».

У ті часи ялинку ставили містяни в родинному колі. Дорослі крадькома прикрашали її, щоб зробити сюрприз дітям. На гілки чіпляли вже знайомі воскові свічки, золоті горішки, яблучка, апельсини та різні ласощі. Коли все було готове, дітей запрошували до кімнати, де на них чекало довгоочікуване кольорове, сяйливе дерево, увішане подарунками. Перші хвилини викликали великий захват у дітей.

Ось, наприклад, як Олена Пчілка в оповіданні «Сосонка» описувала враження Івася, сільського хлопчика, який уперше побачив прикрашене деревце у панській оселі на Різдво:

«Аж і справді “диво” предивне побачив Івась! Як повела його ввечері нянька в покої, та як став він на порозі тієї панської світлиці, та як глянув він на ту сосонку, то аж оторопів! Світе мій ясний! Івась навіть не пізнав своєї сосонки! Вся вона сяє свічечками, ліхтариками, все гілля обчіпляне яблучками, якимись цяцьками, червоними, синіми, золотими, аж у очах мигтить!»

А між тим, доки ділилися знаннями про різдвяні символи, дівчатка вже закінчували роботу з виготовлення свічки, прикраси  на ялинку.  

Бо свічка – це символ Різдва, народження нового сонця, Різдва, як початку життя, благодаті та віри. 

 

Роман «Тимчасово переселені» Тетяни Рубан - це більше, ніж просто історія.

 

Бібліотека-філія №4 гостинно зустріла учасників філософського кафе, тепер уже шестикласників ліцею №26 «Шевченківський».

 Організована для них зустріч із полтавською письменницею Тетяною Рубан була очікуваною. Її книгу «Тимчасово переселені», новинку видавництва «VIVAT», школярі для читання обрали невипадково. Авторка підліткам знайома за повістю «Нічийні», яку школярі вже обговорювали.

Літературне побачення поступово перейшло у довірливу розмову. Реалістичність та динамічність розвитку подій у книзі, складність емоцій та взаємин героїв роману викликало бурхливе обговорення.

Зустріч, як і роман "Тимчасово переселені", торкнулася болючих питань, які у підлітків викликали різні думки. Знову мова йшла про відстоювання власних кордонів, про довіру й зраду, про дружбу, стосунки між ровесниками.

Тетяна Рубан у романі порушує проблему «батьки-діти», «дорослі - підлітки».

  Життєві труднощі підлітків, відчуття самотності, відсутність батьківської уваги та відчуття непотрібності. Письменниця  створила реалістичні образи героїв, що потребують підтримки й розуміння.

Валя і Марго - це образи, які легко впізнати і з якими легко співпереживати. Варто зазначити, учасники обговорень тонко відчувають і передають складність емоцій персонажів, співчувають їм у скрутних ситуаціях. Навіть більше. Сповнені хвилювань, вони готові допомогти порадами, уявивши себе на місці героїв.

Обговорення роману спонукало школярів до філософських запитань. Пошук відповідей, зауваження модератора, коментарі письменниці стали для підлітків  символічною мандрівкою до самоусвідомлення  та критичного мислення.

Найцікавіше, що зустріч з письменницею, її щирість і відвертість у розмові з підлітками, спонукала їх до філософських роздумів. У романі Тетяна Рубан ставить перед читачем питання про значення дружби, взаєморозуміння, звертає увагу на проблему булінгу та відсутності родинної підтримки.  що робить книгу актуальною для сучасного читача.

«Тимчасово переселені» - це більше, ніж просто історія від Тетяни Рубан . Тут головне не персонажі чи їх історії. Мета авторки досить проста – спонукати задуматись над своїм життям і життям тих, хто став «тимчасово переселеним».