"Кожен кує свою долю", або зустріч із Світланою Талан

25 квітня 2018 року  в бібліотеці-філіалі №4 відбулася довгоочікувана зустріч читачів книгозбірні із "коронованим" Золотим письменником України  Світланою Талан, яка завітала до Полтави із презентацією нового роману "Надеюсь и люблю" (видавництво Клуб сімейного дозвілля).
 Шванувальники творчості письменниці із Сєвєродонецька мали змогу дізнатися не тільки "рецепти успіху" неодноразової переможеці міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова", але й переконатися в її щирості, мудрості, відвертості та безмежній любові до людей.
Світлана Олегівна  із тих "жінок, що вірять у непереможну силу кохання", вміє слухати людей і вважає,що "життя настільки багатогранне", що історії людей і вигадувати не потрібно.Треба бути лише уважнішими один до одного, щирими і безкорисливими, намагтися жити в гармонії , перш за все, із самим собою. Пані Світлана розповідала, що її романи - це невигадані розповіді про долі людей, про їхні надії та втрати, про вічні пошуки щастя, це правдиві історії тих, хто зустрічався на її шляху, хто довірився їй, хто поділився своїми надіями чи можливо, болючими спогадами. Розповідала  Світлана Олегівна історїї, що спонукали до написання романів "Коли ти поруч", "Замкнене коло", "Раздели мою печаль","Помилка", "Оголений нерв"(в якому багато автобіографічного)  Презентований на зустрічі роман "Надеюсь і люблю", сповнений складних взаємин та переплетінь долі, не є винятком. Запитання - відповідь, запитання - відповідь і знову зав'язувалася розмова...Час летів аж занадто швидко... Не хотіли читачі відпускати улюбленого автора, не наговорилися. Кожен намагався і під час автограф-сесії поспілкуватися з щирою гостею, відчути її мудрість і тепло, отримати пораду, почути бодай ще одну цікаву розповідь,

Творча зустріч з Наталією Щербою та Видавничим Домом "Школа"

23 квітня після чудово-цікавезного квесту "Пригоди в Астрограді", коли юні полтавські фанати творчості відомої української письменниці Наталії Щерби, таки вибороли право зустрітися із самою головною "ЧАСОДІЙКОЮ", зустріч розпочалася.
 Поки підлітки "літали" по бібліотеці в пошуках відгадок, бібліотекар Світлана Анатоліївна запросила вболівальників та гостей переглянути відео - розмову Наталії Щерби на франківському телебаченні. Долучилися майже всі,хоча ніхто ще незнав, що ж буде далі? Інтрига? Після перегляду була оголошена гра-вікторина: хто уважно слухав, той знав відповіді і отримав, звісно ж приз від видавництва "Школа".

Діти, пройшовши всі етапи квесту, відшукали ключові слова, хором проказали заклинання і довгоочікувана гостя вже розмовляла із своїми шанувальниками, серед яких були не тільки діти, а й дорослі. Щирі, відверті та  закохані в "часодійство" читачі вразили наших гостей із Харкова-Франківська. Зустріч продовжувалася дві години і ні в кого не виникало бажання закінчити розмову. Говорили про все-все, бо відчули таку часодійну силу-залежність, ніби вже знали один одного давно. .. і порозумілися-дійшли згоди: "Будемо
дружити!" До нової зустрічі!

Пригоди "ЧАСОДІЇВ" у бібліотеці на Європейській 141

Справжній лутературно-видавничо-часодійний десант  був 23 квітня у бібліотеці на Європейській 141! Велика гра вдалася! Дев'ятикласники Розсошенської гімназії, які, до речі , прочитали  всі 6 книг "Часодіїів", носилися по бібліотеці у пошуках відгадок, намагалися використати всі шанси, щоб обігнати інші команди, завмирали від подиву, коли в ролі Феша впізнали Іллю Федієнка, відгадували-думали-обговорювали-хитрили... І від цього гра ставала ще цікавішою, затягувала і вболівальників, і навіть дорослих... Завдання були непрості, для тих, хто неуважно читав книги Наталії Щерби, але цікаві, бо всі знали, що до фінішу треба встигнути знайти ключові слова. Без них не з'явиться САМА  найголовніша ЧАСОДІЙКА- письменниця. Спішили всі і, як потім пояснили, що не встигли насолодитися розмовами з консультантами і порадниками, а вони були такі "кльові".

 Як для мене - неочіковано швидко справилися майбутні часодійники із випробуваннями-завданнями, відшукали часовий пароль і таки перемістили чарівну Наталію Щербу разом з виданичим домом "Школа" до Лазурової зали (тепер так називаємо чит.зал) 

Зустріч була драйвовою, суперовою, класною і за все це дякуємо всім, хто був з нами. А ще прекрасній і щирій, дійсно часодійці, Наталії Щербі;креативним Андрію-Олі- Іллі Федієнкам, Анастасії, Павлу;
дякуємо Андрію Гурнику за підтримку, Тані Заїці за "зіроньку" "Ми на сьомому небі від щастя! Хочемо ще!!!", - прощаючись говорили  наші "часодії".

Творча зустріч із Сергієм Пономаренком!

11 квітня 2018 року у бібліотеці-філіалі №4 відбулася творча зустріч з письменником Сергієм Пономаренком, твори якого захоплюють читачів сюжетною карколомністю, екзотичністю подій, обставин і персонажів. Спільна визначальна прикмета всіх його творів (на сьогодні їх 24!) - стрімкість захопливої оповіді, або як говорить одна із його шанувальниць " його романи захоплюють і не відпускають".
Насправді,  Сергій Анатолійович ще й прекрасний оповідач,  щедро  ділиться своїми знаннями, вважає, що не обов'язково користуватися "модними сьогодні композиційними викрутасами. Головне, щоб автор і читач зрозуміли один одного, вірили. довіряли".- А як же містика? Буває, у повсякденному житті ми стикаємося з речами, які погано піддаються поясненню.  Уже на перших сторінках романів Сергія Пономаренка  вимальовуються обриси таємничих хитросплетінь, які видозмінюючись набувають містичних переливів, тримають читачів у Т-А-А- кій напрузі аж до завершальних рядків книжок. Почитайте, але не обов'язково  то містика! Інколи реальність ще страшніша від містики Хоча тут же попереджає, що необхідно бути обережним із закляттями, які використовує він  в своїх романах. Сергій Анатолійович вніс такий шалений заряд позитивної енергетики, його пізнавальні розповіді так нас захопили, що завершення розмови ніхто ще і не

ПИСАНКУ ПИШУТЬ НЕ РУКИ, А ДУША

5 квітня 2018 року у бібліотеці-філіалі №4
відбулося пізнавальне застілля  "Писанок веселий візерунок " Для людей, необізнаних з секретами розпису писанки, може здатися, що ця справа занадто складна, і під силу тільки тому, хто гарно малює. Бібліотекар Олена Олександрівна, яка не так давно навчилася розписувати писанки,   підбадьорювала   шестикласників Розсошенської гімназії: " Спробуйте! Не бійтеся, і ви неодмінно досягнете успіху! Запам'ятайте, писанку пишуть не руками, а душею. Тобто, найголовніше - налаштуватися на відповідний настрій." Школярі здійснили віртуальну  мандрівку: дізналися про найоригінальніші  в світі пам'ятники Великодній писанці, про музей писанки в Коломиї, про його цікаві експонати. Потім діти щедро ділилися своїми знаннями: "наші предки молилися завжди перед будь-якою роботою і тому були майстрами", "необхідно перед розписом писанок забути всі образи, відкинути погані думки", "тільки очищена від всього зайвого свідомість здатна відчувати і творити ". Познайомившись із символами розпису писанки, всі приступили до роботи.

 В залі панувала особлива атмосфера: вдумливі, серйозні, зосереджені обличчя. Кожен намагався  якнайкраще розписати. Адже розуміли, що писанка - не просто сувенір. Їх дарували на знак побажання добробуту і удачі друзям, родичам, знайомим. Взявши до рук писачок, мабуть, кожен з них уже знав. кому подарує  власноруч розписану писанку.

ХАЙ БУДЕ З ВАМИ ВЕЛИКОДНЯ КАЗКА!

     Напевно, кожна людина хоч раз у своєму житті намагалась зробити писанку власноруч. Хтось просто опускав яйця у фарбу, чи наклеював наліпки, а комусь вистачало наснаги та терпіння виготовити справжній шедевр – розмалювати писачком.

      4 квітня 2018 року у бібліотеці-філіалі №4 впродовж дня  кожен мав можливість долучитися до етнографічних годин «Намалюю писанку, намалюю», щоб не тільки дізнатися  про написання писанок, види розмальованих яєць, символічність їх кольорів та орнаментів, але й долучитися до їх розпису.  «Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину, коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту,» - слухаючи оповідки Світлани Анатоліївни, присутні налаштовувалися на добрі помисли і з чистими щирими думками бралися до роботи.

     Крапанки, мальованки, дряпанки - кожне творіння писанки власноруч,  ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну. Кожен, хто побував на майстер-класі , навчився таємного мистецтва розпису
писанки, і водночас «допоміг силам добра і світла побороти холод і темряву». Адже саме так, по-мудрому, про великодні звичаї і традиції українського народу розповідають книги, представлені на перегляді літератури «Хай буде з нами Великодня казка».

Сергій Пономаренко

Сергій Пономаренко — український письменник, автор романів, повістей та оповідань у жанрі «містичного детективу».

Автор про себе:

«Народився в Рік Кози, Риба (18 березня 1955 року), в родині військовослужбовців в уральському місті Магнітогорську. Незабаром переїхали до Києва. Першою самостійно прочитаною книжкою став «П’ятнадцятирічний капітан» Жюль Верна, який зміцнив на майбутнє потяг до подорожей. Навчався музиці, малюванню в художній студії, але перевагу віддав спорту: ватерполо, боротьба, бокс, туризм, і, звичайно, читав без упину. Перший фантастичний твір, обсягом у шкільний зошит, написав у 10 років, а вже дорослішим забавлявся з друзями написанням оповідань та радіопостановки, яку самі і зіграли.