четвер, 26 лютого 2015 р.

"Минуле живе, допоки його пам'ятають."

  "Найголовніше - це вірити в себе, прагнути кращого, вміти прощати і ... вчитися"
 Тарас Синяговський 

 26 лютого 2015 року в бібліотеці-філіалі №4 проведено урок мужності.
Зустріч  шестикласників ЗОШ №27 з учасником АТО невипадкова. Школярі з нетерпінням чекали саме Тараса Синяговського, учасника Революції гідності та подій на Полтавському Майдані. Не простий шлях пройщов потім Тарас: воював в батальйоні "Айдар", атаки, блокпости, важке поранення, полон, реанімація в Луганській обласній лікарні, де господарями себе вважали сепаратисти, несподіваний обмін полонених і, нарешті, Полтава, де зараз проходить реабілітацію після поранення. Гість з гордістю розповідав про своїх бойових побратимів, з повагою згадував луганчан, які доброзичливо ставилися до полонених,

З вірою в серці вчимося жити.

    25 лютого 2015 року  в бібліотеці-філіалі №4 відбулася презентація книги львівської письменниці Христини Лукащук «Казка про Майдан».

Під час скайп-зустрічі  третьокласники НВК №85 спілкувалисяз авторкою залюбки. Говорили  на серйозні теми: про народні традиції, іконопис,події на Майдані та героїв Небесної сотні. Затишна та довірлива розмова вдалася завдяки вмінню пані Христини зацікавити дітей, спонукати не тільки до розмови, а й замислитися над такими поняттями, як віра в добро, любов до України

понеділок, 23 лютого 2015 р.


«Казка про Майдан» Христини Лукащук

   Зараз у багатьох виникає питання: як говорити з дітьми про драматичні події, які пережила наша країна, відстоюючи прагнення людей жити в оновленому суспільстві. Про Майдан було і буде багато видань. А «це – книга для маленьких, які все бачать, розуміють і по-своєму сприймають.
   «Казка про Майдан» перша спроба говорити з малими дітьми про складні речі виражальними засобами казки. Автор – Христина Лукащук – створила не лише тест, а й дуже символічні  малюнки. А ікона, що на обкладинці, яку намалював Роман Зілінко, буде дітям служити ще й оберегом», - розповіла директор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка.
  Погортати та придбати книгу Христини Лукащук Ви можете   на сторінках      «Видавництва Старий Лев»  , а прочитати – тільки у нашій бібліотеці.


суботу, 21 лютого 2015 р.

«Я пишу для свого читача, якого дуже люблю»

«Я пишу для свого читача, якого дуже люблю»
Василь Шкляр.17.02.2015
 17 лютого 2015 року в бібліотеці-філіалі №4 побував один з найбільш читаних українських письменників Василь Шкляр в рамках презентації нового роману «Маруся».
   Харизматичний гість із Києва з перших хвилин зустрічі зі своїми шанувальниками,  які вщент заповнили читальний зал бібліотеки, зачарував присутніх спокійним, врівноваженим і могутнім голосом, енергетикою правди, любові до українського слова.
  З любов’ю і повагою розповідав Василь Миколайович  про 16-річну гімназистку, жінку-легенду, яка очолила 1000 військо в боротьбі за Українську державу – героїню свого роману «Маруся», виданому в 2014 році. З болем і гордістю говорив про славетних борців за незалежну Україну з Холодноярівської повстанської республіки, про «книгу свого життя»  роман «Залишенець. Чорний ворон».
    Стриманий і виважений гість уважно слухав запитання, давав повні відповіді. Говорили про отаманів, про те, де автор романів, які користуються  шаленою популярністю, бере теми для написання творів, звідки у нього інформація про його героїв, про роботу з

четвер, 19 лютого 2015 р.

«Три жінки, три мрії. Одна здійсниться…»

   Наталка Доляк – справжня фаворитка престижного конкурсу «Коронація слова».
 ЇЇ «Гостарбайтерки» швидко знайшли шанувальників серед  читачів бібліотеки. «Не знайшовши собі місця на батьківщині, гнані нещасливою долею і безгрошівям, Галина, Наталка та Лариса їдуть на нелегальні заробітки за кордон. Вони тепер мають красиві імена – Халла, Таша й Лаура – і пристойну, як на свої мірки, зарплату. Але чи достатньо для щастя тисячі євро на місяць?».

  «В одній з трьох героїнь роману «Гостарбайтерки» читачі впізнають себе, бодай кілька рис (і це правда!). Наталка Доляк пише про українок: відданих, працьовитих, лагідних, зосереджених, гарних і, звісно, по-своєму нещасливих. А як інакше, коли живеш на повну, в ритмі 4/4? Інакше або не можеш, бо такий характер, або не можна, бо такі обставини…»
 Ольга Хвостова

середу, 18 лютого 2015 р.

«Це саме та історія…, яку неможливо не читати»

  Світлана Талан – неодноразова лауреатка всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». 2012 року за версією журналу «Фокус» авторка була визнана однією з найуспішніших українських письменників. Герої її роману – сильні особистості, які навіть у найскладніших життєвих ситуаціях не втрачають людське обличчя.
  В романі «Розколоте небо» - родина Чорножукових, яка завжди вміла працювати. Але плоди цієї праці зібрала колективізація – усе нажите треба було віддати. Що далі, то дужче. За короткий час щедрі й добрі люди перетворилися на примари… «У романі Світлани Талан – та Луганщина, яку цілеспрямовано знищували найстрашнішим із усіх можливих способом: виморювали голодом. Оточені кордонами  НКВСників українські села, з яких не випускали нікого, - і інші, російські села, за якийсь десяток кілометрів, де люди хоч і бідували, але не голодували…»
   Читайте романи Світлани Талан в нашій бібліотеці: зворушливий «Помилка», найкращий на гостросоціальну тематику «Коли ти поруч» та «Не вурдалаки»  (усі жахи війни не такі страшні, як байдужість)


понеділок, 16 лютого 2015 р.

"Помините,только вы делаете реальность такой, какая она есть" Виталий Гиберт

   Книга Виталия  Гиберта"Моделирование  будущего"(есть в нашей библиотеке) отправит вас в детство — в те ощущения,  когда вы, без страха раскачиваясь на качелях, с головой уходили в счастье, делали только то, что хочется, и точно знали, где лежат конфеты.

   «Я искренне верю в то, что будущего не существует. Я верю в то, что есть некая энергия, из которой мы с помощью мыслей создаем картинку своего будущего, а потом она просто воплощается. Поэтому люди, готовые взять на себя ответственность за то, что с ними происходит, могут делать это осознано. Просто закрываешь глаза и создаешь новый мир, в которном желаемое есть. А потом всего лишь входишь в этот мир. Классно ? Классно.»
Виталий Гиберт.

                                                                                                                                                               

суботу, 14 лютого 2015 р.

"Хлопчик, якого подарували цуцику"

  Найкращий подарунок на день народження – без сумніву, собака. Немає значення, якої породи чи масті, – головне, щоб це був живий, теплий і люблячий пес. Цю просту як світ істину знає кожен третьокласник, більше того – її знає кожен цуцик! Адже й для цуценяти, певна річ, найкращий подарунок – хлопчик!

  Одначе мами й тати третьокласників не   завжди розуміють бажання своїх дітей, і день народження з радісного свята враз перетворюється на один із найсумніших днів у році. І якби не вчитель астрономії Македонович і вчителька української мови й літератури Ліза Гілочка, хтозна, чи вдалося б урятувати ситуацію і чи подарували б колись цуцикові Білому учня третього класу Олеся Кайдашенка...про це читайте в книзі Ганни та Петра Владимирських "Хлопчик,якого подарували цуцику"

Новинка видавництва «Наш формат»

  Осне Сейерстад – відома норвезька журналістка і письменник. У 2001-2002 роках була кореспондентом в Афганістані. Вона прожила деякий час у будинку афганської сімї, після чого написала книгу «Кабульський книгар», що стала міжнародним бестселером. Осне  в 2003 році провела три місяці в Іраку перед початком вторгнення коаліційних сил, після цього написала книгу «Сто один день. Багдадський щоденник». В даний час  живе і працює в Осло.
   «Кабульський книгар» – книга передовсім про окрему родину, що проживає в Афганістану, в якому щойно повалено талібів. Не обійдено увагою жодного члена цієї сім’ї. Про талібів, моджахедів, минулих королів Афганістану або присутність СРСР та Америки дізнаємося через призму життя малих, дорослих і старих членів родини, головою якої є власник книгарні Султан Хан. Автор знайомить читача з їхніми сусідами, близькими і далекими родичами, життям афганського села, афганського міста. « В деяких сільських епізодах можна впізнати і українське село. В їхніх бюрократах можна впізнати наших бюрократів. Але за буденним життєписом симпатичних і не дуже осіб проступає зрозуміла картина розшарпаної війнами країни. Напрошується багато висновків і порівнянь… Приклад недавньої історії Афганістану показує – Україні варто задуматися…»


середу, 11 лютого 2015 р.

Ми тебе не забули, Тарасе !


      11 лютого 2015 року в бібліотеці-філіалі №4 для наймолодших читачів проведено годину цікавих повідомлень «Малюнки розповідають», присвячену життю та творчості Тараса Григоровича Шевченка.

   Школярі здійснили віртуальну екскурсію Тарасовими шляхами: побували в Кирилівці, відвідали маєток Енгельгардта, майстерню Ширяєва, Літній сад у Петербурзі, Київ, мандрували Полтавщиною, Київщиною, Чернігівщиною,Черкащиною, побували,

вівторок, 10 лютого 2015 р.

"Авіа, пташиний диспетчер" Оксани Лущевської

  Авіадиспетчер – украй важлива професія! Бозна, скількох катастроф у небі вдалося уникнути завдяки цим талановитим людям і що найсучаснішій техніці, яку вони успішно опанували. Проте птахи, на відміну від літаків, у польоті беззахисні, – замислюється голуб Авіа і вирішує стати… пташиним диспетчером! 
  Хвацька пригодницька історія від письменниці Оксани Лущевської і художниці Віолетти Боригард сповнена карколомних трюків, газетних сенсацій, викриттів і відкриттів у живому телеефірі, а головне – щирого бажання змінити світ на краще. Бажання, притаманного кожній дитині, яка шукає себе і мріє про власні добрі справи та вагомі звершення.

неділю, 8 лютого 2015 р.

"Новенька та інші історії"

    Запрошуємо прочитати книгу Оксани Сайко "Новенька та інші історії". Книга "Новенька" потрапила до "довгого списку" премії Дитяча Книга року ВВС-2012. 
13-річним героям оповідань Оксани Сайко доводиться – може, вперше в житті і часто в драматичних ситуаціях – зробити рішучий вибір на користь або добра, або зла.
Так вони пізнають людей і пізнають себе.
Які методи годяться в боротьбі за перемогу на конкурсі краси? Що робити, коли товариш в біді – бігти за дорослими чи намагатися рятувати самому? Чим "віддячити" не надто доброзичливому учителеві – осудом, а чи співчуттям?...