"Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень!

 

Вербна неділя  - народне слов'янське свято, що злилося з християнським святом в'їзду Ісуса Христа в Єрусалим. Неодмінним атрибутом свята є освячені гілочки верби та жартівливе побиття ними.

Тому вихованці арт-майстерні з Ларисою Гецелевич нагадати всім про свято: власними руками виготовили вербові гілочки з котиками. Кожен з юних читачів поділився інформацією: хто що знає про Вербну неділю.

Свято Вербної неділі означає, що до Великодня вже зовсім близько. За тиждень до Воскресіння Христового віряни всього світу відзначають Вхід Господній у Єрусалима.

Традиції Вербної неділі налічують багато століть. Це свято здавна одне з улюблених в українців. Його ще називали Вербницею.

У цей день на ранковій службі в церкві освячують гілочки верби. Освячувати можна будь-яку кількість та будь-яку вербу (з листочками, котиками, бруньками або й без них), але обов’язково живу, не суху. Степан Килимник у своїй праці "Український рік у народних звичаях в історичному освітленні" описує давній звичай прив’язувати до вербового пучка свічку, яка мала горіти всю службу.

Етнолог Галина Олійник каже,  що у центральній Україні зазвичай освячували самі гілочки верби, а на Галичині та Волині робили композиції. Вербу зв’язували з травами, освяченими  на минулорічного Спаса, 14 серпня.

Освячені гілочки ставали оберегом до наступної Вербної неділі.

Їх клали за образами в домі, на ночви, де сходило тісто на паску. Шматочки гілочок чи котики з освячених галузок люди ховали в одяг як оберіг від лихого.

Досі популярний давній спосіб привітання одне одного зі святом – стукати легенько один одного освяченою вербою, примовляючи: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень! Уже недалечко червоне яєчко!"

Науковець Євген Онацький пише: «Слова, що говорять на Вербну неділю, як і сама традиція має тисячолітню історію. Корінням вона сягає ще в дохристиянські часи і таке "побиття" вербою мало передати тому, кого б’ють "творчої розбудженої енергії та здоров’я".

Дітям сподобалися традиційні привітання з вербною неділею. Одне з них-

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

«Дороги складаються з кроків» Онлайн-зустріч з Наталкою Ліщинською.

 

Завжди приємно читати перевірених часом улюблених авторів. Але ще цікавіше відкривати нові імена. 25 квітня відбулася онлайн-зустріч із сучасною українською письменницею, лауреаткою літературного конкурсу «Коронація слова» Наталією Ліщинською.

Пані Наталія пише у багатьох літературних жанрах від наукової фантастики до дитячого фенетезі. Її роман «Нагострені леза», презентований на зустрічі, який вийшов у минулому році у видавництві «Навчальна книга - Богдан», не перший у літературному доробку Наталії Ліщинської. У 2016 році опубліковано було  фантастичну антиутопію «Нова людина». Другий  роман авторки «Не люди, люди, нелюди», який називають «одним із найцікавіших взірців сучасного українського фентезі» виданий у 2018 році.

Книгу-новинку «Нагострені леза» відносять до категорії «Сучасна фантастика. Кіберпанк», хоча сама письменниця характеризує як наукову фантастику.

Наталії Ліщинській вдалося створити «два світи, реальний і віртуальний, які у майбутньому живуть поряд у складних взаєминах». «У старому реалі начебто усе гаразд. У новому теж – розвиток і щастя мешканців, про який дбає нібито могутній і чудовий штучний інтелект вірти - ШІВ». Однак не все так просто у взаєминах двох світів.

У нашому житті слово «віртуал» дуже просте. Ми вживаємо його кожен день, але насправді, воно ховає безліч інтерпретацій. Письменниці вдалося створити світ «віртуальний», який складний і зовсім не схожий на наш. Але водночас дуже логічний і правдоподібний.  

У читачів різні думки про новий роман Наталії Ліщинської. Хтось називає письменницю «сучасним Станіславом Лемом», дехто відносить її новинку до серйозної наукової фантастики. Львів’янка, відома поетка Люба Долик, яка приєдналася до онлайн-спілкування, поділилася враженням від прочитання. «Роман я читала три рази, бо була рідером книги. Відкриття для мене самої – це книга про Любов, велику й всеосяжну». Саме це найголовніше у творі Наталії Ліщинської – почуття, емоції, стосунки у віртуальному й реальному бутті.

Гостя розповідала про перші кроки у письменницьке життя, про свою любов до малої прози, про сюжети, ідеї та кредо свого життя і літературного, і повсякденного.  

Її дитяче фентезі «Пригоди Хоробрика» про непосидючого рудого дракончика вже полюбилося юним читачам книгозбірні.

Зустріч відбулася на платформі ZOOM БФ «Бібліотечна країна. Жива сучасна бібліотека».

 

Літературні середи з Марфою Буторіною

Залюблений у мистецтво головнокомандувач.

У бібліотеці 

відбулося восьме засідання читацької спільноти «Кола знань». Тема зустрічі - Симон Петлюра і культура.

Спілкування вдалося змістовним, цікавим і непередбачуваним, бо на зустрічах знаннями діляться всі учасники  «Кола». Таке спілкування дозволяє поглянути на обрану тему з різних точок зору.

Імпульсом для обговорення теми «Петлюра і культура» стала стаття Тіни Пересунько  «Залюблений у мистецтво головнокомандувач», яка була надрукована у журналі «Локальна історія».

Симон Петлюра  відомий перш за все як військово-політичний діяч, Голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту Української Народної Республіки. Утім його завжди бентежило питання саме культурної дипломатії. До того як очолити військо і державу Петлюра був відомим театральним рецензентом та літературним критиком, сам добре грав на сцені і любив співати, навіть диригував.

Петлюра був великим любителем театрального мистецтва. Писав рецензії на українські театральні вистави, і вони були дотепні, оригінальні, талановиті.

Уже тоді він переймався, щоб на українські сцени увійшов світовий репертуар, а українське мистецтво презентували за кордоном.

На цій посаді розгорнув масштабну культурну програму. У кожному українському повіті планував заснувати зразкову школу імені котрогось із видатних діячів української культури; розробляв ідею всеукраїнського реєстру маєтків історико-культурного значення; планував облаштування великих українських історичних доріг. Один з найяскравіших спецпроєктів Земства під його головуванням - упорядкування могили Тараса Шевченка на Чернечій Горі. У планах навіть було прокладання до могили Кобзаря дорожнього шосе, запуск щотижневого пароплаву Київ-Канів, облаштування на Дніпрі причалу й пляжу, створення біля могили туристичної інфраструктури та бібліотеки, куди б із творчими резиденціями приїздили письменники та художники.

Це тільки маленька частина інформації із обговорення учасників «Кола». Але змістовна розмова завжди мотивує до роздумів: Симон Петлюра - неоднозначна постать чи національний герой? Питання вкрай складне, відповідь буде у кожного своя.

Для тих, хто хоче знати більше, читайте книгу Тіни Пересунько «Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія капели Олександра Кошиця (1919–1924)

 

Читання повинне асоціюватися у дітей з приємним дозвіллям.

 

У бібліотеці-філії №4 у день нової книги презентували і дітям, і дорослим справжній книжковий скарб – нові дитячі книги, зокрема 22 книги із «Валізки з книжками».

Перш ніж розпочати презентацію книг, говорили з дітьми про їхні улюблені казки і казкових героїв. Коротка розмова на рівних допомогла створити довірливу атмосферу. А слухання цікавих історій мотивує школярів і самим ставати активними співрозмовниками, розвиває фантазію та критичне мислення. Така активність (доведено!) знімає напругу та розважає юних читачів.

Серед новинок – книги уже відомих дітям письменників: Оксана Лущевська, Оксана Мамчич, Сашко Дерманський, Валентина Вздульська, Катя Міхаліцина. Дівчата й хлопці залюбки розповідали про уже відомі й прочитані ними раніше твори. Згадували улюблених героїв, ділилися враженнями щодо історій і персонажів.

Відкриттям дня можна сміливо назвати повість Світлани Ройз «Ключі сили». Дітям сподобалася мандрівка світом емоцій разом з головними героями. «Дядько Мімі – це як тренер, як учитель, - ділилася думками Поліна». Перетворивши  читання уривків книги на гру й тренінг водночас, разом вчилися висловлювати свої відчуття,  співпереживання, розуміти власні емоції.

Говорили з дітьми про почуття провини й відповідальність, про саморозвиток і самоконтроль. Цікаво й легко розповідає Світлана Ройз про емоції. Доступний текст і барвисті ілюстрації читання книги перетворили на приємність.

Разом вчилися за порадами головного героя приборкувати злість, щоб уникнути  агресії. «Звичайно це не легко, але цікаво. – ділився Назар, записуючи книгу додому. - Це ж добре, коли вмієш керувати емоціями»

Декількома порадами ділимося з вами:

Якщо дуже потрібно “випустити пару”, можна:

-        потерти долоні,

-        стискати і розтискати пальці в кулаках,

-        підняти руки вгору і опустити, глибоко видихнувши,

-        порахувати до десяти,

-        зіжмакати аркуш паперу і пожбурити його у смітник.

Якщо і це не допомогло, розкривайте книгу Світлани Ройз «Ключі сили», гукайте рідних чи друзів: разом з дядьком Мімі знайдете відповіді на всі свої запитання.

 

День цікавих новинок!

 У бібліотеці філії №4 відбувся День нової книги.

180 новинок, представлених на переглядах літератури, - це щедрі дарунки читачів книгозбірні та її друзів.

Фотоколаж «Прочитав сам – подарував Вам» познайомив читацьку спільноту з іменами меценатів бібліотеки та читачів, які поділилися своїми книжковими скарбами.

День нової книги, мабуть, відвідали  всі, хто не хотів пропустити можливість знайти "свої книги", познайомитися з новими іменами в українській та зарубіжній літературі, отримати консультації чи побути в ролі наставника, поговорити і, навіть, подискутувати... Аякже, смаки у всіх різні.

Чудова тема для роздумів - сюжет містичного детективного трилера.

У бібліотеці-філії №4 зібралася читацька спільнота книгареньки «Я бачу, вас цікавлять книжки» для обговорення трилеру Стюарта Тертона «Сім смертей Евелін Гардкасл»

Книга дуже динамічна, відбувається багато подій. Один день показаний з погляду різних персонажів, а читачеві та головному герою пропонується ці точки зору поєднати та здогадатися, хто ж убивця.

Коло підозрюваних обмежене, тому книга схожа на детектив у закритій кімнаті, точніше в одному маєтку. Взагалі, роман "Сім смертей Евелін Гардкасл" - містичний детектив з елементами трилера. За традицією класичного англійського детективу, місце дії й число дійових осіб чітко прописані.

«Все буде добре, поки ми тримаємося за лапки» . Оксана Була

До бібліотеки-філії №4 завітали першокласники школи 27, дізнавшись про 22 новинки «Валізки з книжками».

Школярики вже добре вміють читати. Тому мандрівка сторінками книги-новинки «Вересова міль»   вдалася і цікавою, і пізнавальною.

Оксана Була, авторка казки, не тільки дитяча письменниця, а й талановита художниця-ілюстраторка.  Оформлення книги – це яскравий приклад потужного використання оповідальної сили малюнка. Гарні ілюстрації, які передають не тільки красу, а й емоції героїв. Слухаючи розповідь і переглядаючи малюнки «на всю сторінку», юним читачам легко фантазувати. Тому діти змогли без труднощів уявити казковий світ вересової галявини, де народилася і жила героїня історії - дівчинка - міль.