«Бережіть своє світло». Зустріч з Аллою Рогашко

   
        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею Аллою Рогашко, авторкою семи романів, крайній із яких «Містеріум» нещодавно вийшов друком у видавництві «Український пріоритет».

Алла Рогашко живе у Рівному, захоплюється театром, кінематографом, музикою, психологією та літературою. Її проза  не вписуються в стандарти українського жіночого, як його називають роману, з елементами містики й готики. Магічний реалізм Алли Рогашко – це значно глибше й цікавіше.

Зустріч у бібліотеці для когось стала відкриттям нового жанру, а для декого – нової письменниці. Саме так: романтичної й сильної, стриманої й багатознаючої,  харизматичної й незбагненної. Життєвим кредом Алли Рогашко є щирість, відвертість і «бути собою попри все».

Спілкування вдалося змістовним і цікавим, дякуючи активності читачів.

Говорили про малу прозу Алли Рогашко, про її перші романи.  Найбільше розмов і питань було навколо наступних чотирьох романів, які літературознавці відносять до магічного реалізму: «Свідки дзеркала», «Сни з колодязя», «Провидець» і «Містеріум».

«Містика – це реальність, просто інша, яку не всі помічають. Це неможливо пояснити чи збагнути до кінця. І все це виливається у тексти. Цього не заплануєш і спеціально не вигадаєш. Це мимоволі приходить і складає всі ті розпорошені в тексті пазлики, які аж в кінці являють цілісну картину», – ділилася думками Алла Рогашко з читачами.

За всієї несхожості її романів, їм властива одна спільна риса – присутність реального світу, що межує зі світом невидимого, нез’ясованого, а отже таємничого й загадкового. До речі, вже кілька років Алла Рогашко пише від імені чоловіків.

Читачів цікавило все. Спілкування вийшло далеко за межі романів. Магія, ритуали, символи, сни віщі й пророчі, місце сили, історичне тло романів, сюжети, герої та їх прототипи.

Із відгуків: «Книги Алли Рогашко захоплюють незвичайним переплетенням епох, містичних явищ та невипадкових зустрічей. Роман сподобається шанувальникам магічного реалізму, історичної прози та тих, хто цінує тонкі психологічні портрети героїв».

В очікуванні Різдва

У різдвяну ніч стаються дива: зорі сяють яскравіше, зимове повітря набуває казкового присмаку, починаються найцікавіші пригоди. Завжди хочеться подовжити цю радість, вловити невагомий, особливий різдвяний настрій. Зробити це дуже просто — різдвяний дух є в кожному оповіданні  збірки "Диво на Різдво". Поряд з її героями відчуваєш красу і магію свята. Вони залюбки стають провідниками у світ, сповнений добра та любові. Ці історії солодкі, як мандаринки, зігрівають, як імбирний чай з медом, дарують надію, як перша різдвяна зірка. Щасливого Різдва!

Зігріти душу й відродити віру. Ольга Криштопа

І поезії, й мала проза львів'янки Ольги Криштопи зазивають читачів у світ емоцій і почуттів, проводять лабіринтами таємниць десь на межі добра - зла,  відкриваючи нові горизонти світу Любові, Віри, Надії. 

Зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове й підсилити себе.

           

 Наша бібліотека все частіше стає простором для літературних і філософських студій.

Гостем зустрічі студентської молоді саме у Міжнародний день філософії був  добре знаний у Полтаві філософ Ігор Вікторович Усанов.

Сфера його інтересів - антропологія, теологія, структуралізм, екзистенціалізм. Складно? Можливо. Та зустріч швидко перетворилася на діалог, дискусію, а насамкінець – на повне взаєморозуміння, але з бажанням зустрітися знову..

Тема розмови – світогляд. Спілкування Ігоря Вікторовича з молоддю не обмежилося   «поглядом на світ» чи «поглядом» людини на себе. Послідовні історії, заглиблення в нетрі понять «любові», «кохання», «вірності», «ми і я», «хімії й біології почуттів», дуже вдалі порівняння, готовність слухачів чути, апелювати фактами, дискутувати спілкування зробили змістовним і оригінальним.

 Як з’ясувалося, погляд  на світ крізь призму ціннісно-культурних визначень захопливий, привабливий і унікальний для кожного окремо.

Ми живемо в епоху, коли загострилися проблеми, від вирішення яких залежить відповідь на питання: бути чи не бути не тільки людині, а й людству на Землі в цілому. Та головне – якій бути Людині?

Світогляд, як з’ясувалося упродовж спілкування, не така й складна тема.  Але важлива. Це серцевина свідомості та самосвідомості особистості. Це розуміння людьми і світу, і самих себе, свого місця в ньому. Вона є в кожного та інколи дуже відрізняються.

Можна, звичайно, спробувати сховатися від всіх болісних проблем за принципом: моя хата з краю. . . Але чи це гідно Людини?

Ігор Вікторович, як філософ, заманював молодь на «слизькі» теми, створював ситуації, які  викликали сумніви у своїй надійності, спонукав до роздумів, розмов. Швидка реакція та бажання присутніх говорити відверто на теми, які їх хвилюють, додали спілкуванню несподіваності й оригінальності.

Із відгуків:

«Відкрила для себе філософію. Подача матеріалу доступна навіть для тих, хто у цьому повний нуль»

«Знання ніколи не бувають зайвими. Такі зустрічі потрібні, щоб підсилити себе»

Отож, любі друзі, якщо ви готові зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове, але актуальне й корисне – ласкаво просимо до філософських розмов.

 

 

 

"Віддавати – це отримувати для себе ще більше".

             

У бібліотеці-філії №4 відбулися перегляд та обговорення документальної стрічки режисера Антоніо Лукіча "Як пройшли мої літні канікули?".

Фільм показали за програмою 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

«Тема цьогорічного фестивалю - Рідкісний ресурс". Модератор зустрічі Олена Бурім зазначила: « Тема виникла з асоціацій і роздумів щодо угоди про рідкісноземельні метали: "У нас і справді є що викопати. А ще у нас є унікальні чорноземи. А також є ресурси, які не викопаєш, але вони не менш цінні за метали".

Це була інтегративна інклюзивна зустріч творчої студентської молоді та молоді ГО «Рівновага - плюс» групи «Надія Є!»

Документальний фільм Антоніо Лукіча викликав різні емоції, змусив замислитися, мотивував до розмов, зокрема про «свої історії».

Українського режисера називають одним із найвиразніших і найтепліших українських режисерів нового покоління. Його дебютна стрічка «Мої думки тихі» стала справжнім відкриттям, а фільм-новинка «Як пройшли мої літні канікули» , запропонований для перегляду, - це теплий погляд режисера на життя молоді, її мрії й надії.

«Кожен із нас колись писав цей твір. Це відбувається кожного 1 вересня, але чомусь завжди застає тебе зненацька.

Мені стало цікаво, а як підлітки у сучасній Україні провели своє літо? Як діти з різних куточків України - по-різному чи, навпаки, однаково - відчувають життя? Що спільного серед них, що різного? Ми звикли чути історії про «відпочинок на морі», «велосипедні прогулянки» та «спортивні перемоги». Але що розкажуть підлітки в сучасній Україні? Чи буде їхнє життя виглядати якось інакше?» Але навіть війна не в силах скасувати їхню молодість і пристрасть до життя, до емоцій і пригод.

15-хвилинна стрічка об’єднала всіх учасників зустрічі. Говорили про війну, про біль і втрати, але й про мрії, про віру, про надію.

Жвавий діалог після перегляду фільму – це успіх і цікавий досвід, який матиме продовження.

Приховані сенси давно відомих фактів.

    

У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч із  Вадимом Денисенком, який завітав до Полтави з презентацією книги «Постпутін. Росія, з якою нам доведеться жити наступні 50 років"».

Книга написана у співавторстві з Віталієм Пировичем, а співорганізатор зустрічі - дискусійний клуб «Сентенція».

 Новинку видавництва «Наш Формат»  називають  «вдалою спробою розібратися в нашаруваннях путінської Росії».

Автори розглядають ймовірні сценарії розвитку Росії після завершення епохи Путіна. Чи настане лібералізація, чи авторитарний режим зміцнить свої позиції на десятиліття вперед?

Упродовж розмови Вадим Денисенко глибоко проаналізував формування Путіна та путінського режиму, ведучи діалог з присутніми, відповідаючи на їхні запитання.

Для чого читати книгу?

«Хоч би як дивно це звучало, але. Попри величезний страх, оточення Путіна вже почало готуватися до транзиту влади. За цих обставин путінська росія буде жити у міфах, створених Путіним. І головне - побудована Путіним політична система спробує вижити й за часів нового керівника. Тому так важливо вже зараз зрозуміти механізми функціонування цієї системи і знати її больові точки.»

Аналізуючи сходження Путіна до влади аж до радикальних змін після бунту Пригожіна, Вадим Денисенко розкрив приховані сенси давно відомих фактів для присутніх у залі.

Автори докладно пояснюють, чому «Путін перестав покладатися на силовиків і тихо зосередив свою владу в межах політичної системи, жертвуючи навіть довірою до ФСБ. На сторінках книги розглядається, як формується нова політична архітектура в Росії та які персонажі визначатимуть курс країни в наступні 50 років».

 Вадим Денисенко поділився з присутніми думками щодо оцінки впливу культу Путіна після його усунення від влади та щодо геополітичного майбутнього РФ.

 Книга «Постпутін» - спроба зазирнути у не таке вже й далеке майбутнє, коли «росією правитеме хтось інший, а не Владімір Путін. А для цього потрібно реалістично подивитися на ті міфи, якими обріс культ Владіміра Путіна і якими більшість дослідників оперує як доконаними фактами»

       

 

"Листя виросте з листочків"

Простими словами про складні та важливі речі говорили з третьокласниками напередодні дня Гідності і Свободи.

Школярі про свято вже знали й готувалися до серйозної розмови, прочитавши історичні (дитячі) книги видавництва «Портал». Познайомившись із історією України з давніх часів, її героїчними сторінками, юні читачі швидко адаптувалися до розмови.

 Поняття «гідність та свобода» вчилися розуміти разом із героями книг Всеволода Нестайка, Сашка Дерманського, Галини Вдовиченко, Тетяни Луньової.

Оповідання Леоніда Полтави «Маленький дзвонар із Конотопу» допомогло перенести дітей у реальний світ, хоча й історичних подій 1659 року. Це один із прикладів боротьби українського народу за незалежність.

Зміст оповідання та важливість сміливого вчинку їхнього однолітка з оповідання третьокласники зрозуміли. Тому обговорення вдалося змістовним. Їх висновки, мабуть, здивували б і дорослих.

«Маленький дзвонар Павлусь мав свободу вибору».

«Його сміливий вчинок врятував  рідне місто від ворогів». 

«У боротьбі за свободу важливі всі, незалежно від віку.»

 «Павлусь більш за все не знав слова «патріот», але став на захист рідного міста, ризикуючи життям»

Рольова гра «Про свободу, гідність», побудована на сюжетах українських казок, допомогла школярам зрозуміти, що поряд із словом «свобода» важливі такі поняття , як відповідальність, жити по закону. Порушення законів, нехтування відповідальністю  веде до приниження гідності людини.

Найскладніше було знайти у дитячій літературі приклади, які б привели дітей до розуміння слова «революція». Але ми справилися, бо дітям було цікаво, навіть важливо, зрозуміти. Отже, непокора, бунт, революція.  

Але у кожної дитини нехай буде щасливе майбутнє, вимріяне романтикою, поезією, вірою, надією, любов’ю. 

Вогник пам'яті мільйонам жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

До сліз. До болю. "Боже яблучко" Раїси Плотникової