Зігріти душу й відродити віру. Ольга Криштопа

І поезії, й мала проза львів'янки Ольги Криштопи зазивають читачів у світ емоцій і почуттів, проводять лабіринтами таємниць десь на межі добра - зла,  відкриваючи нові горизонти світу Любові, Віри, Надії. 

Зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове й підсилити себе.

      

 Наша бібліотека все частіше стає простором для літературних і філософських студій.

Гостем зустрічі студентської молоді саме у Міжнародний день філософії був  добре знаний у Полтаві філософ Ігор Вікторович Усанов.

Сфера його інтересів - антропологія, теологія, структуралізм, екзистенціалізм. Складно? Можливо. Та зустріч швидко перетворилася на діалог, дискусію, а насамкінець – на повне взаєморозуміння, але з бажанням зустрітися знову..

Тема розмови – світогляд. Спілкування Ігоря Вікторовича з молоддю не обмежилося   «поглядом на світ» чи «поглядом» людини на себе. Послідовні історії, заглиблення в нетрі понять «любові», «кохання», «вірності», «ми і я», «хімії й біології почуттів», дуже вдалі порівняння, готовність слухачів чути, апелювати фактами, дискутувати спілкування зробили змістовним і оригінальним.

 Як з’ясувалося, погляд  на світ крізь призму ціннісно-культурних визначень захопливий, привабливий і унікальний для кожного окремо.

Ми живемо в епоху, коли загострилися проблеми, від вирішення яких залежить відповідь на питання: бути чи не бути не тільки людині, а й людству на Землі в цілому. Та головне – якій бути Людині?

Світогляд, як з’ясувалося упродовж спілкування, не така й складна тема.  Але важлива. Це серцевина свідомості та самосвідомості особистості. Це розуміння людьми і світу, і самих себе, свого місця в ньому. Вона є в кожного та інколи дуже відрізняються.

"Віддавати – це отримувати для себе ще більше".

             

У бібліотеці-філії №4 відбулися перегляд та обговорення документальної стрічки режисера Антоніо Лукіча "Як пройшли мої літні канікули?".

Фільм показали за програмою 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

«Тема цьогорічного фестивалю - Рідкісний ресурс". Модератор зустрічі Олена Бурім зазначила: « Тема виникла з асоціацій і роздумів щодо угоди про рідкісноземельні метали: "У нас і справді є що викопати. А ще у нас є унікальні чорноземи. А також є ресурси, які не викопаєш, але вони не менш цінні за метали".

Це була інтегративна інклюзивна зустріч творчої студентської молоді та молоді ГО «Рівновага - плюс» групи «Надія Є!»

Документальний фільм Антоніо Лукіча викликав різні емоції, змусив замислитися, мотивував до розмов, зокрема про «свої історії».

Українського режисера називають одним із найвиразніших і найтепліших українських режисерів нового покоління. Його дебютна стрічка «Мої думки тихі» стала справжнім відкриттям, а фільм-новинка «Як пройшли мої літні канікули» , запропонований для перегляду, - це теплий погляд режисера на життя молоді, її мрії й надії.

«Кожен із нас колись писав цей твір. Це відбувається кожного 1 вересня, але чомусь завжди застає тебе зненацька.

Мені стало цікаво, а як підлітки у сучасній Україні провели своє літо? Як діти з різних куточків України - по-різному чи, навпаки, однаково - відчувають життя? Що спільного серед них, що різного? Ми звикли чути історії про «відпочинок на морі», «велосипедні прогулянки» та «спортивні перемоги». Але що розкажуть підлітки в сучасній Україні? Чи буде їхнє життя виглядати якось інакше?» Але навіть війна не в силах скасувати їхню молодість і пристрасть до життя, до емоцій і пригод.

Приховані сенси давно відомих фактів.

    

У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч із  Вадимом Денисенком, який завітав до Полтави з презентацією книги «Постпутін. Росія, з якою нам доведеться жити наступні 50 років"».

Книга написана у співавторстві з Віталієм Пировичем, а співорганізатор зустрічі - дискусійний клуб «Сентенція».

 Новинку видавництва «Наш Формат»  називають  «вдалою спробою розібратися в нашаруваннях путінської Росії».

Автори розглядають ймовірні сценарії розвитку Росії після завершення епохи Путіна. Чи настане лібералізація, чи авторитарний режим зміцнить свої позиції на десятиліття вперед?

Упродовж розмови Вадим Денисенко глибоко проаналізував формування Путіна та путінського режиму, ведучи діалог з присутніми, відповідаючи на їхні запитання.

Для чого читати книгу?

«Хоч би як дивно це звучало, але. Попри величезний страх, оточення Путіна вже почало готуватися до транзиту влади. За цих обставин путінська росія буде жити у міфах, створених Путіним. І головне - побудована Путіним політична система спробує вижити й за часів нового керівника. Тому так важливо вже зараз зрозуміти механізми функціонування цієї системи і знати її больові точки.»

"Листя виросте з листочків"

Простими словами про складні та важливі речі говорили з третьокласниками напередодні дня Гідності і Свободи.

Школярі про свято вже знали й готувалися до серйозної розмови, прочитавши історичні (дитячі) книги видавництва «Портал». Познайомившись із історією України з давніх часів, її героїчними сторінками, юні читачі швидко адаптувалися до розмови.

 Поняття «гідність та свобода» вчилися розуміти разом із героями книг Всеволода Нестайка, Сашка Дерманського, Галини Вдовиченко, Тетяни Луньової.

Оповідання Леоніда Полтави «Маленький дзвонар із Конотопу» допомогло перенести дітей у реальний світ, хоча й історичних подій 1659 року. Це один із прикладів боротьби українського народу за незалежність.

Зміст оповідання та важливість сміливого вчинку їхнього однолітка з оповідання третьокласники зрозуміли. Тому обговорення вдалося змістовним. Їх висновки, мабуть, здивували б і дорослих.

«Маленький дзвонар Павлусь мав свободу вибору».

«Його сміливий вчинок врятував  рідне місто від ворогів». 

«У боротьбі за свободу важливі всі, незалежно від віку.»

 «Павлусь більш за все не знав слова «патріот», але став на захист рідного міста, ризикуючи життям»

Рольова гра «Про свободу, гідність», побудована на сюжетах українських казок, допомогла школярам зрозуміти, що поряд із словом «свобода» важливі такі поняття , як відповідальність, жити по закону. Порушення законів, нехтування відповідальністю  веде до приниження гідності людини.

Найскладніше було знайти у дитячій літературі приклади, які б привели дітей до розуміння слова «революція». Але ми справилися, бо дітям було цікаво, навіть важливо, зрозуміти. Отже, непокора, бунт, революція.  

Але у кожної дитини нехай буде щасливе майбутнє, вимріяне романтикою, поезією, вірою, надією, любов’ю. 

Вогник пам'яті мільйонам жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

До сліз. До болю. "Боже яблучко" Раїси Плотникової

Маленький колючий мандрівник може бути не колючим.

          

  Наша бібліотека - це друга оселя для  вихованців артмайстерні, в якій вона проводить найактивнішу частину тижня – неділю.

Юні майстрині формують тут свою особистість та, на додачу до нових знань, отримують важливі життєві навички, окрім творчого натхнення.

«Їжачок-хитрячок із голок та шпичок пошив собі піджачок» - чи не кожен школярик - першокласник знає цей вірш Платона Воронька.

У природі у їжачка голочки з шпичок. Та чи всі знаєте, що у дорослого їжака на спині може бути від 5 до 7 тисяч голочок. Це змінені шерстинки, які не колються, коли їжачок спокійний. А коли зляканий, начувайтеся! Він скручується в клубочок і тоді його майже неможливо вкусити чи зловити.

Їжачок – маленький колючий мандрівник, якого часто зустрічають у віршах, казках, мультиках і, навіть, у садах біля будинків. Він носить на спинці голочки, дуже полюбляє тишу й веде переважно нічний спосіб життя. Але за його колючим виглядом ховається справжній симпатяга з цілим набором цікавих умінь!

«Їжаки – нічні тварини. Вдень вони сплять, а вночі вирушають на пошуки їжі. На спині вони не носять ні яблук, ні груш, ні слив, як розповідають  у казках. Це вигадка!»

«Їжаки дуже добре чують і мають чудовий нюх, але бачать вони слабенько».

«Маленькі їжачата народжуються без голок. Але вже через кілька годин  вони з’являються».

 Скільки всього цікавого дізналися юні майстрині з життя їжачків, поки виготовляли «свої» милі й цікаві створіння. Не з голок і шпичок. Для цього потрібні були клубочки барвистих ниток, фоаміран, ножиці, клей та ще оченята-намистинки. Звичайно ж, гарний настрій, творче натхнення та уважність. Рівненько вирізали – гарненько вкладеться. Акуратно ниточки намотали – чудовий піджачок у їжачка буде. Модний і стильний.

"Улюблені з дитинства"

           

 Деякі літературні твори не втрачають актуальності десятиліттями і довше, стають класикою та тішать і надихають покоління за поколінням.

Домашнє завдання першокласники виконали на відмінно.

Кожен розповів родинну історію про улюблені книги своїх тат і мам, дідуся чи бабусі. Виявляється – серед найулюбленіших авторів для багатьох поколінь Всеволод Нестайко зі своїми дитячими шедеврами. «Дивовижні пригоди у лісовій школі», «Пригоди Журавлика», «В Країні Сонячних Зайчиків» очолили ТОП 5 улюблених книг з дитинства. А ще -«Маленький принц», «Пригоди Карлсона, що живе на даху», казки Андерсена та Шарля Перро.

Книга Беатріс Поттер «Кролик Пітер» 1956 року видання названа родинною реліквією. Вона була улюбленою для трьох поколінь читачів родини Іваницьких.

Найцікавіші книги дитинства – це добрі історії про казкових та майже реальних персонажів, які вчать дітей щиро дружити та вірити в добро, безкорисливо допомагати й не боятися складнощів, зважувати рішення та думати про відповідальність за них. Це дитячі книги, які із задоволенням читають у родинах і діти, і дорослі.

 Як завжди, на дітей чекав сюрприз. Їм представили новинки талановитих авторів, які допоможуть дітям відчути та зрозуміти вічні людські цінності, дізнатися про інші світи – реальні й фантастичні, і навіть впізнати себе. Бо книг із реальними історіями, які підслухали дитячі письменники, у бібліотеці є багато. Кузько Кузякін розповідає про другокласників, а Сашко Дерманський переповів Вікусині історії. Галина Пустовгар, Валентина Вздульська, Марія Артеменко, Марина Павленко пишуть про дітей і для дітей.

 Кожна сучасна книга якісно проілюстрована та красиво оформлена. Діти були приємно вражені та дійсно задоволені новинками. Всі презентовані книги знайшли своїх юних шанувальників.

Зібравши дитячі видання серії «Улюблена книга дитинства»  бібліотека дарує можливість дітям цікаво та з користю провести час за читанням.

"Реквієм для Рози" Раїси Плотникової

На роботу завжди беріть із собою цукерки!

   Гелловін викликає інтерес у дітей, і навіть дорослих.

Хочете Ви  чи не хочете поринути у містичну атмосферу свята (нехай воно вже пройшло) вас не запитують. Все одно вам прийдеться стати учасником  містичних подій, якщо ви працюєте у бібліотеці, а першокласники школи 23 вже стали вашими друзями.

«Ви не святкували Гелловін? І до вас не приходили монстри, чудовиська, скелети, мреці?», - дивувалися юні читайлики, коли ми говорили про улюблені фантастично-містичні дитячі книги. Школярики розповідали цікаві історії-жахастики, ділилися відгуками про мультфільми. Та ніщо не віщувало, що завтра вранці  на нас чекатиме приголомшливий сюрприз.

До бібліотеки зранку заявилися  справжнісінькі герої з книг і мультфільмів. У найоригінальніших, найвеселіших та жахливо страшних костюмах почалася вечірка.

Навіть якщо Ви не захоплюєтесь скелетами, мексиканськими черепами або міфічними персонажами дитячих мультфільмів, не стати учасником свята було неможливо.

Чудові наші юні друзі люблять не тільки читати, а й дарувати радість. А  ми тепер знаємо все про книги-жахастики  та що маємо робити, коли зненацька вигукують: "Цукерки або смерть!"

 

    

 

 

 

Не бійтесь заглядати у словник.

         

    У бібліотеці зібралися шестикласники школи 23, щоб разом заглянути у таємниці словників під час літературної гри.

 Страшні-престрашні секрети, закодовані у товстих, тоненьких, великих і маленьких книгах з дивними назвами «тлумачний», «фразеологічний», «ідіом», «паронімів», «крилатих слів», школярів якось не дуже здивували.  Але це було спочатку, поки на столах не з'явилися 18 незрозумілих книг, які стали зрозумілими всього за тридцять хвилин.

Дивина! Без магії не обійшлося. Чарівниці-консультанти , мабуть таки начаклували, бо переляк "заглядати у словник", як "рукою зняло".

Найбільше школярам сподобалося мандрувати королівством фразеологізмів. "І не такі вже вони й страшні", " закляття знято", "таємниці розгадано" - сипалися відгуки від учасників гри після  години спілкування.

«Цікаво, класно, весело», - так високо оцінили гру шестикласники. І це ми ще про прислів’я не говорили. Наприклад: «Не кажи не вмію, а кажи навчуся.»

Ми маємо пам'ятати імена Героїв...

           

 У бібліотеці відбулася година пам'яті "Степану Чубенку присвячено".

 11 листопада Степану Чубенку могло б виповнитися 28. Але йому назавжди залишилося 16 .

Напередодні дня народження хлопця відбулася зустріч восьмикласників із мамою Степана - Сталіною В’ячеславівною.

 Різноманітним було життя юнака: від підліткового захоплення греко-римською боротьбою і грою у футбол до театральної та суспільно-політичної діяльності.

          Якби не початок “русской весны” Степан Чубенко міг би стати успішним актором. У своїй рідній  школі юнак проявляв неабиякі акторські здібності. Жоден шкільний захід не обходився без його участі. На момент початку російсько-української війни хлопець мав плани дебютувати у спектаклі місцевого театру “Еспада”.

Не судилося.

Влітку 2014 року серця всіх українців сколихнула трагедія. Бойовики так званої «днр» викрали 16-річного Степана Чубенка, декілька днів били та страшно катували, змушуючи його підписати документ про співпрацю.  Згоди не отримали, жорстоко побили, потім розстріляли.

За однією з версій, його затримали за жовто-блакитну стрічку, яку юнак прикріпив до рюкзака на знак підтримки України.

«Син із дитинства відрізнявся самостійністю та виваженістю», - розповідала мама Сталіна Чубенко. - З молодих літ  мав чітку громадянську позицію. Розумів, що слабшим треба допомагати. Тому з друзями опікувався дитячим будинком «Антошка» у Краматорську. Туди привозили іграшки, одяг, книжки, ласощі. Степан завжди любив дітей і залюбки допомагав сусідам із ними посидіти чи погратися».

Під час зустрічі відбулася презентація книги Олександра Берестяного "Планета Чуб Ст - 16". Це поема, переплетена думками самого Степана й його віршами, щира розмова з Маленьким Принцем, якого хлопець дуже любив. У ній є імена вбивць, але й імена інших героїв України, закатованих орками.

«Я читала — і плакала, написала відома блогерка Людмила Нужна. - Але раджу прочитати всім. Бо ми маємо пам’ятати імена героїв, їхні вчинки, їхні мрії. І передавати цю пам’ять своїм дітям».

Де отримати естетичне задоволення від гарної бесіди.

     

  Кожна наступна книга, запропонована для обговорення у книгареньці "Я бачу, вас цікавлять книжки" - це нові відкриття, інколи непередбачувані емоції, здивування, але не розчарування. 

Відкрити для себе Курта  Воннегута, якого здавалося ти завжди розумів, можна було тільки слухаючи обговорення роману "Синя борода".

Через сповідь автор запрошує читача до роздумів про сенс мистецтва та  самого життя.

Наслідки війни, самотність, відчай, непорозуміння  і таємниці ...

В основі роману  вигадана автобіографія американського художника Рабо Карабекяна. Йому сімдесят один, він вдівець, живе самотою в розкішному будинку. Якось Рабо зустрічає на березі океану жінку і, несподівано для самого себе, запрошує її до свого маєтку.

Невгамовна Цірцея Берман, авторка суперпопулярних романів, докорінно змінює життя Карабекяна. Вона примушує дивакуватого художника писати автобіографію. Рабо пригадує батьків, вірменських імміґрантів, які врятувалися під час першого у ХХ столітті геноциду. Потім  - роки навчання живопису в Нью-Йорку, своє перше кохання та службу в армії під час Другої світової війни. Далі -  німецький полон і похмурі сутінки нацизму в Європі, повернення з війни, нещасливе одруження, кар’єру митця та дружбу з художниками нью-йоркської школи абстрактного експресіонізму (Тут вдячні модератору за екскурс до школи мистців.)

А тим часом Цірцеї кортить дізнатися, що ж ховає під надійними замками у картопляній коморі Рабо. Ця таємниця  бентежить мистецтвознавців і колекціонерів у всьому світі.

Через обговорення, коли маєш для роздумів 5-6 різних відгуків одноклубників, - весь роман відчуваєш інакше. І вже на світ німецького класика дивишся з відкритими очима.

Обговорення роману «Синя Борода» - яскравий приклад непересічної майстерності модератора та готовності спільноти поділитися враженнями від прочитаного, подискутувати, щоб отримати відповіді на запитання. Або навпаки, зануритися так глибоко, що без домашнього завдання не обійтися.

 «Хто ходить у неділю в бібліотеку обговорити книгу - той набирається спільно осмисленої мудрості, отримує естетичне задоволення від гарної бесіди», написала Тетяна Костанян у фейсбуці, яку читачі називають «бібліотечним власкором»

 

Лабіринтами мовного квесту.

       

     У бібліотеці зібралися юні знавці української мови, щоб стати учасниками мовного квесту «У царстві рідної слова».

Це був цікавий досвід гри для четверокласників.

Гра полягає в розгадуванні різноманітних загадок, пошуку відповідей на запитання, виконанні завдань за маршрутним листом.

Нелегко, але бажання спробувати себе у командній логічно-інтелектуальній грі подарувало дівчатам і хлопцям «море задоволення». Без  розчарувань і непорозумінь не обійшлося. Але взагалі, мандруючи лабіринтами квесту, школярі мали змогу показати журі свої знання, кмітливість, творчість, винахідливість.

Кожному завданню передувала розповідь ведучої з цікавими фактами із мовознавства, легендами чи міфами.  

Завзято змагалися команди, бо знали, що після кожного завдання чекав на них сюрприз.

За зупинкою «Словникар» затрималися найдовше. Бліц-турнір не залишив нікого поза грою.

На зупинці «Асоціація» команди затрималися, бо ідей у гравців було багато, але втілити їх треба було через малюнок. Дівчата й хлопці проявили неабияку творчість.

На зупинці «Поетична» кожен довів, що може бути поетом. Для цього треба мати знання з мови, відчувати риму й багато читати, щоб збільшувати свій словниковий арсенал. Пам’ятаєте – хто багато читає, той багато знає.

 

Ласкаво просимо у світ дитячої книги: цікавий і неповторний!

           

 Найкращі книги у нашій книгозбірні для найменших  читайликів. Це видання з яскравими ілюстраціями, якісними картинками, інколи зі звуками та тактильними елементами.  Звичайно ж є класичні казки та вірші, адаптовані для маленьких читачів.

До улюблених варіантів для малюків належать інтерактивні книжки-«вімельбухи», абетки, книжки про емоції, а також збірки історій та оповідань для родинного читання.

Перші кроки до бібліотеки, зазвичай, невпевнені та обов’язково за руку зі старшими.

Бібліомандрівки "Найменшим  - найцікавіше" ми організовуємо для 5-8 дітей. Це допомагає малечі подружитися та після декількох зустрічей ми вже книги обговорюємо. Можемо разом, але інколи першокласники люблять поговорити самі. Навіть із залученням іграшок. «Про динозаврів треба говорити із динозаврами в руках», - переконував всіх Назарчик.

Для першого читання вибираємо книги разом із школяриками. Книжки мають бути з великим шрифтом, короткими реченнями, яскравими ілюстраціями та простими сюжетами. До прикладу, збірки оповідань чи казок, як-от «10 історій по складах» або «Казки великим шрифтом».

 Такі видання полегшують читання та допомагають дитині зосередитись, а прості та зрозумілі сюжети захоплюють малечу.

Книги по складах спеціально розроблені, щоб допомогти дітям навчитися читати по складах.

Інтерактивні книги з наліпками, віконцями або іншими елементами дозволяють дитині взаємодіяти з текстом, розвивати як уяву, так і уважність.

А вірші та загадки вдосконалюють мовлення та допомагають запам'ятовувати слова.

"Хоробрі історії" Наталії Маміної.

Як навчити дитину не боятися? Читайте "Хоробрі історії"! Веселі й водночас повчальні оповіді зібрано в ній за алфавітом. Читайте книгу разом! Страхи щезнуть назавжди, і невдовзі ви всією родиною від душі посмієтеся з того, що зовсім недавно так лякало ваше маля.

Усе залежить від людини.

      

       Ініціатори літературної студії «Відкриваємо нові імена», яка гостинно відкрила двері у бібліотеці-філії №4,  цікавляться літературою, філософією, психологією. Це студентська молодь.

Першою гостею студії стала Тетяна Рубан, письменниця, авторка творів для дітей та підлітків, за фахом учителька історії та права, яка захоплюється психологією, українською культурою та анімаційним світом Хаяо Міядзакі.

Її твори спонукають підлітків і молодь бути собою і не боятися помилок. Це меседж її творів. І «Заграва північна», новинка видавництва «Магура», тому не виключення.

«Заграву північну» називають «романом, що світиться внутрішнім вогнем правди, болю та людяності». Тетяна Рубан створила глибоку історію про покоління, «виховане між зруйнованими ідеалами минулого та пошуком власного сенсу в теперішньому».

На зустрічі зібралися юнаки й дівчата, які визначилися з професією (майбутні медики), але  ще у пошуках власного шляху.

Доведено: картина світу змінюється в кожної людини, якщо змінюється коло її знання. Чим ширше коло знання, тим яскравішою стає картина світу. У ній може бути місце будь-яким компонентам, а може й не бути. Усе залежить від людини. Про це у книзі Тетяни Рубан «Заграва північна». Цікаво, простими словами про складне вустами й думками її героїв. Головне, правдиво. Легко читачі можуть відчути себе персонажами книги, відчути біль і радість героїв, гармонію у їхніх стосунках і навпаки.

Жвавими розмовами зайшли студенти і письменниця у хащі аб’юзерства.  Юнак чи дівчина, яка навмисно зловживає своїм контролем, щоб завдати шкоди іншому, використовуючи для цього, не важливо який -  фізичний, психологічний або інший вплив, прагне влади над іншим. Про яку гармонію стосунків може йти мова, коли один принижує, контролює та маніпулює іншим, щоб підпорядкувати собі, обмежити  свободу та самостійність. Малоймовірно, що це кохання.

Навряд чи проблеми, що навалилися на героїв роману Тетяни Рубан, є унікальними. Ймовірніше, вони повсякденні, існують поряд.

І останнє, не менш важливе. Якщо герої книги змусили вас повірити у власні сили, замислитися, спонукали до обговорення – це книга ваша. Допоможіть їй знайти шлях до сердець інших.