Сенс життя в тому, щоб продовжувати жити. Всі додаткові сенси прийдуть.

У бібліотеці-філії №4 відбулося чергове засідання читацького клубу «Книгаренька «Я бачу, вас цікавлять книжки». Книга для обговорення – роман «Піранезі» британської письменниці Сюзанни Кларк, який за пару років  надійно залюбив у себе читача.

Події розгортаються в фантастичному будинку, що існує, здається, вічність, і химерні дива зустрічаються там ледь не щодня.

Загалом історія складається із записів щоденника головного героя, якого називають Піранезі. Він не впевнений, що це його ім’я. Не пам'ятає і ким він був раніше. Єдина жива душа, з якою він спілкується - це чоловік, на ім'я Однодумець, який відвідує Піранезі двічі на тиждень. Хто такий Однодумець і чого він хоче від Піранезі?

Піранезі певен, що Будинок - це єдиний простір, який існує, але це очевидно не так. Це не звичайна будівля. Його кімнати нескінченні. Стіни прикрашають тисячі статуй, кожна з яких не схожа на всі інші. У лабіринтах залів ув'язнений океан, якому властиві часті припливи. Але Піранезі не боїться їх, бо розуміє припливи, так само, як розуміє структуру самого лабіринту. Він живе, щоб досліджувати будинок.

Але під час дослідження Піранезі знаходить докази існування іншої людини. Жахлива правда починає розплутуватися, відкриваючи світ за межами того, який Піранезі завжди знав. Любителям детективів і пригод буде цікаво.

У романі є інший світ – реальний. Що пов’язує ці два світи?

Книга Сюзанни Кларк не для всіх - це однозначно. Різні відгуки під час обговорень: від захоплення - до нерозуміння. Роман ховає в собі безліч посилань: від міфічних до інших літературних  творів.  «Сюжет тут річ вторинна. Значення мають символи. Це глибока алегорична книга, сповнена філософії. Якщо не сприймати все, що відбувається у романі у прямому сенсі, основне значення мають відчуття головного героя».

«Спочатку все здається незрозумілим і заплутаним. Усвідомлення приходить повільно, як приплив, але потім раптово і бурхливо заповнює свідомість. Ця історія-лабіринт досліджує теми самотності, ізоляції, сумнівів у собі та відсутності вибору». Але чи справді вибору немає?