Єднаймо душі словом Кобзаря!

В бібліотеці-філіалі №4  відбувся Шевченківський день,  головним задумом якого було показати чи нагадати, що Тарас Григорович Шевченко насправді був людиною, яка зробила сама себе, що  його історія – це  історія успіху.

Згадаймо промову відомого письменника, видавця Івана Малковича на врученні Шевченківської премії (https://life.pravda.com.ua) «Я мрію дожити до тих часів, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про горопашного кріпака, який служив безправним, безсловесним попихачем у панів, а вестимуть мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе. І це його світіння бачили всі – і той свавільний п’яний дячок, з яким малий Тарас читає псалтиря над померлими, – а читає він найкраще за всіх своїх ровесників — і навіть норовистий Павло Енгельгардт, до якого хлопчик приходить по дозвіл навчатися у  маляра, бо з дитинства любить малювати, це його найбільша пристрасть…Енгельгардт швидко збагнув, що йому до рук потрапив справжній скарб, адже Тарас найдотепніший, найспритніший, він усе робить завиграшки, талановито…»

Знайомі з дитинства вірші Тараса Григоровича  лунали у книгозбірні у виконанні юних читачів; звучали по-особливому,  небанально завченими строчками, а дуже важливими. Дорослі ж читали знайомі з юності вірші, уривки з поем, передаючи імпровізовану естафету один одному.  А кожна українська пісня у виконанні художнього колективу «Берегиня» здавалася рідною, теплою, якоюсь світлою та душевною.

Щиро дивувалися присутні унікальній колекції листівок та конвертів із зображенням Кобзаря, яку зібрав Василь Григорович Лазарович. Найстаріше видання датоване, до речі, 1958 роком.  На виставці –інсталяції окрім книг, були представлені роботи вишивальниць – портрети Шевченка, вишиті цитати, заповіти. Дякуємо всім, хто був з нами, всім хто розуміє, що саме «ми творимо світ і, що саме від нас залежить, якими виростуть діти і якою стане наша Україна»