У бібліотеці, у день народження Тараса Григоровича Шевченка, відбулися Шевченківські читання.
Четвертокласники
готувалися до зустрічі серйозно. Та зовсім не здогадувалися, що їх чекає
літературна гра «Стоп! Далі розказую я…»
Залюбки, навіть з азартом, діти включилися у гру. Уважно слухаючи розповідь про життя Тараса Григоровича, кожен мав право зупинити оповідь і продовжити далі. Як з’ясувалося, школярі біографію Кобзаря знають добре. Навіть більше. Вони не обмежилися тільки читанням підручників. Деякі цікаві факти та власні думки юних шевченкознавців здивували і дорослих. Говорили про Тараса Григоровича серйозно й по-сучасному.
«Хочу
розповісти про суперздібності Тараса Шевченка, які допомогли йому стати зіркою за
життя»
«Тарас
Шевченко був надзвичайно харизматичною особистістю, і просто не міг не стати
суперпопулярною людиною. Розповідають, що Тарас Григорович завжди був на
позитиві, легко підтримував розмови, любив жартувати»
«
Шевченко мав унікальні здібності художника. Він вміло малював ікони, пейзажі,
портрети. Саме цим здивував навіть відомих художників. Саме тому й вирішили
викупити його з кріпацтва».
«Малюючи
портрети на замовлення та ілюстрації, Тарас Григорович починає добре заробляти. Багато працює і стає
успішним, затребуваним художником. Так би про нього говорили зараз. Хоча,
зрозуміло, йому було нелегко. Він багато працював».
«Геніальним
був Шевченко не тільки як художник. Між світськими прийомами та роботою
художника Тарас Григорович писав ві́рші.»
«Він
ні на мить не забуває про своє коріння і про ту несправедливість, яка панує на
його батьківщині. Шевченко не записався в лави підлабузників російського царя.
Для нього правда була понад усе».
«Раніше
поезії Шевченка забороняли читати, а тепер Тарас Григорович мегапопулярний не
тільки в Україні, а й за кордоном».
Поезії
читали школярі залюбки, наче квіти вплітали у вінок Кобзареві. Декламували
вірші артистично, з відповідною інтонацією, відтворюючи думки, почуття поета.
Звучали
вірші про Україну, про природу, про весну, про надії й сподівання. Знову
поверталися до біографії Кобзарая, говорили про заборону «писати й малювати»,
про його любов до України, яку він оспівував у своїх поезіях.
