Окрилені натхненням!

       

Неділя – це ідеальний день для дитячої творчості. Адже діти мають чимало вільного часу, енергії, натхнення та простору (а це наша бібліотека) для виявлення своєї креативності. Варто запропонувати їм кілька незвичних ідей, які  зможуть реалізувати майже самостійно.

Здається, у арт-майстерні Лариси Гецелевич завжди є добірка ідей та майстер-класів зі створення саморобок, які не потребують значних зусиль та матеріальних витрат. Головне – юні майстрині однозначно знайдуть тут щось цікаве для себе. «Коли вдома всі справи перероблені і зайнятися нічим, та ще  й від нудьги не знаю куди себе подіти, саме час щось змайструвати», - стримано ділиться думками Аня. (Анютка з Харкова, гурток відвідує вже майже три роки)

Цю неділю дівчата назвали фетровою. І зрозуміло чому.

 «З фетру можна зробити багато цікавих виробів. Матеріал різної товщини і кольору, який добре пропускає повітря. Прекрасно підходить для виготовлення різного роду виробів, сувенірів, прикрас та інтерактивних іграшок для діток. Це відмінна альтернатива пластиковим виробам з інших ненатуральних матеріалів. Він приємний на дотик і екологічно чистий, колірна палітра достатньо велика». Тобто, ще один простір для натхнення відкрито! Виклик прийнято!

Літературні середи з Марфою Буторіною. Леся Воронина

Якщо ви любите історії, сповнені шалених пригод і небезпек, дивовижних таємниць та зустрічей, — ця книжка для вас! Адже разом із героями фантастичного оповідання­ «Хлюсь та інші» ви опинитеся всередині карколомної комп’ютерної гри, придуманої підступним чаклуном Подвійним-Оселедцем, з якої, здається, немає виходу­. Але вихід неодмінно­ треба знайти, бо від цього залежить доля цілого світу. З оповідання «Пригоди голубого папуги» дізнаєтеся про секретну підземну схованку, де живуть тварини, що втекли від своїх господарів, і до якої випадково потрапив балакучий­ папуга Антось. І, врешті, зрозумієте, чому хижий кіт Чак раптом став вегетаріанцем.

А ще ви познайомитеся з двома космічними прибульцями на ім’я Круць і Дрон, котрі, пролі­таючи повз нашу планету, потерпіли­ аварію й опинились на дні Чорного озера. Чи пощастить міжгалактичним мандрівникам повернутися додому і якими таємницями поділяться­ прибульці з мешканцями Землі, стане відомо лише тим, хто прочитає оповідання «Таємниця Чорного озера».

Мистецькі крила Галини Вовченко

           

У бібліотеці відбулася презентація збірки поезій «Фотопоетичні етюди Галини Вовченко», яка недавно вийшла друком у видавництві «АСМІ» .

Літературне побачення полтавської письменниці, поетки, фотохудожниці з читачами книгозбірні було особливим, бо наповнили його романтикою та весняною ніжністю самі учасники заходу. Залишивши вдома клопоти й турботи, присутні стали не спостерігачами, а активними  учасниками поетичної зустрічі. Тому всі отримали максимум насолоди від спілкування з Галиною Василівною. Навіть вдалося трішки побешкетувати.  

Гра «Те чи те» стала містком знайомства та взаєморозуміння між гостями зустрічі.

Літературні читання поезій полтавської поетки не залишили нікого байдужими. Етюд за етюдом читала Галина Вовченко, потім активно підхоплювали присутні, вже читаючи їх по колу.

«Ваша поезія підтримує, надає енергію й сили , лікує та змушує замислитися над вічними земними цінностями», - ділилася враженнями Надія Йосипівна.

Збірка поезій «Фотопоетичні етюди Галини Вовченко» розпочинається словами  Миколи Степаненка, відомого вченого-мовознавця, літературознавця, публіциста, педагога, відомого далеко за межами кола освітян.

«Ця жінка вправно володіє не лише словом, вона – талановита фотохудожниця, яка в калюжах бачить зорі, у сірій буденності – високу духовність, а основне – уміє всім цим зачаровувати людей. До її фотовитворів не просто приглядаються, ними насолоджуються. Ці двоє мистецьких крил органічно доповнюють одне одного…»

Привітна атмосфера дозволила присутнім повністю зануритись в поетичний світ і красу рідного слова, поділитися з присутніми почуттями, які виникли при читанні улюблених віршів Галини Вовченко.

Знову й знову звучали поезії.

«Іноді достатньо прочитати назву етюдів, щоб здогадатися про що думки автора».

Фантазії було де розгулятися!

 

 У бібліотеці-філії №4 до кінця добігає перед великодній марафон «Твори власноруч».

Щоб допомогти  знайти натхнення і перейнятися духом святкового великоднього декорування, дітям і дорослим запропонували втілити оригінальні ідеї.  Втілення задумів, до яких долучилися навіть дошкільнята,  супроводжувалися розповідями про історію цього свята. 

Найзавзятіші відвідали всі майстер-класи. Найбільше бажаючих  було виготовити крапанку. Можливо тому, що технологія її виготовлення вважається    простою.

Писачком закрапують лише місця, що повинні залишитися незафарбованими. Потім яйце занурюють у найсвітлішу фарбу, знову капають віск. Таким чином роблять плямки від найсвітлішого до найтемнішого. Після всіх кольорів знімають віск, нагріваючи яйце над свічкою.

В багатьох джерелах цей вид розпису вважається попередником писанки.

Існують цікаві історії  виникнення крапанок. За однією з них, крапочки – це зерно, що має прорости навесні, за іншою – це сльози Божої Матері, про які розповідає наступна легенда.

« Оповідають, що Діва Марія принесла крашанки в дар Пілатові, щоб той змилувався над її Сином. Беручи до рук яйця, Мати Божа плакала і сльозами омивала свою роботу. Саме від тих сліз і з’являлися цятки на яйцях».

Літературні середи з Марфою Буторіною

Вірш «Хустина» Тарас Григорович Шевченко написав під час заслання Шевченка до Орської фортеці. Це один із двох його творів, написаних у 1847—1848 роках, натхненних історією козаччини та народними піснями, героями яких були козаки, відомі поетові з дитинства. У первісному варіанті, записаному 1847 року у збірці, яку Шевченко називає «Малою книжкою», твір не мав назви. Назва «Хустина» з'явилася після остаточних правок автора, які зроблено через 11 років, під час загального перегляду віршів, написаних у період заслання.

1845 року, їдучи в Ромни, поет завітав до села Сокиринці на Чернігівщині, де розташовувалася заміська резиденція відомого державного та громадського діяча Григорія Галагана.

Місцеві краєвиди надихнули Тараса Григоровича на створення вишуканого візерунка із квітів та листя рослин, який згодом вправні руки майстринь із галаганівського маєтку перенесли на білосніжний шовк цієї хустини, оздобивши її по краю тонким мереживом валансьєн.

Читайте з нами цікаві книжки!

    До бібліотеки завітали третьокласники, щоб познайомитися з новинками.

 «Свої вдома книги прочитали. І в шкільній бібліотеці. От і попросили  Лілію Степанівну, щоб познайомила з вашою бібліотекою».

Спільну мову знайшли швидко. «Ми вам розповідаємо про найцікавіші книги, а ви ділитеся своїми думками про прочитане». Говорили про улюблених авторів, ділилися враженнями від героїв-любимчиків, розповідали про мандрівки світом: справжні та уявні. А що? Чому б і не пофантазувати, якщо діти із задоволенням читають дитячі енциклопедії.

Ерудовані й начитані школярі дивували своїми знаннями, доповнювали розповіді ведучої цікавими фактами. Але й дітей вдалося зацікавити, особливо книгами видавництва «Портал».

Ніхто не повірив, що у давні-предавні часи на місці майбутньої Одеси жили страуси, а в майбутньому Києві - крокодили. Книжка Валентини Вздульської «Українські диковиська» розповідає про десятки доісторичних тварин, які жили на території сучасної України: від крихітних до велетенських, від геть чудернацьких до майже таких самих, що існують на Землі досі.

Потім говорили про  скарби, які вони бувають різними і дивними. Як-от бивень мамонта. Бувають втраченими чи й зовсім вигаданими, і навпаки - знайденими дивовижним чином. Так от Валентина Вздульська зібрала цілу скриню історій про скарби, пов'язаних з Україною, і не ховає її, а ділиться з читачами. Але найцікавіших попереджає бути обережними: після прочитання книги «Українські скарби» може з'явитися потяг до розкопок.

"Книгоманія" збирає друзів!

         

  Читання - наша справжня суперсила. Всі знають, що книги сприяють розвитку пам’яті, уваги, уяви та концентрації. До того ж, розвинена навичка читання є невід’ємною для успішного навчання з усіх предметів.

Можна багато дискутувати, як саме заохотити дітей до читання, щоб бажання школярів читати «для себе» за межами уроків стало нормою.  Платформа «Книгоманія» пропонує відкинути дорослі «треба» (але не авторитет батьків) й поставити в центр дитину. Перш за все, - враховувати її інтереси й зацікавленість.

Постраждалі не мають відповідати за те, що комусь сьогодні спаде на думку їх скривдити.

         Філософське кафе з Людмилою Мандрегелею, яке збирає зацікавлених підлітків у бібліотеці - це відкритий майданчик для діалогу, де учасники можуть поспілкуватись у неформальній обстановці.

Імпульсом для спілкування дев’ятикласників стала книга полтавської письменниці Тетяни Рубан «#Фізик».

Тема зустрічі – харасмент як порушення особистих кордонів. Як пояснила учасникам зустрічі Тетяна Рубан, повість «#Фізик»  написана, щоб допомогти тим, хто став жертвою харасменту і опинився сам на сам із цією проблемою.    Життя п’ятнадцятирічної студентки коледжу Діни вирує подіями. Якось до студентки коледжу Діни по допомогу звертається одногрупниця Валя. До речі, вони не подруги і до цього вони навіть ніколи не спілкувалися. Валя має таємницю: викладач фізики з коледжу наполегливо вимагає її уваги. «Це ненормальна ситуація», - погодилися підлітки і почали вибудовувати свої лінії сюжету.

Повість Тетяни Рубан «#Фізик» називають психологічною пригодницькою історією, що робить книгу ще цікавішою.

Роль освіти у розвитку громад та бібліотека як місце спільноти.

      

       Бібліотека-філія №4 стала учасником Форуму Дмитра Чижевського, який відбувся 4-5 квітня в Олександрії.

Унікальна культурно-освітня подія присвячена темі: «Роль освіти  у розвитку громад» .

Усі виступи спікерів і заходи Форуму були присвячені темам розвитку громад і України через освіту. Ішлося, зокрема, про стан державної системи освіти і шлях до змін, моделі й перспективи приватної шкільної освіти та важливість психологічної освіти для виховання дітей, про громадянську освіту юнацтва й молоді, а також про освіту дорослих і її зв'язок із розвитком громад.

Цінно, що одна з підтем Форуму - переосмислення бібліотек та обговорення потенціалу бібліотечних просторів у розвитку громад. Жвавий інтерес викликав досвід роботи книгозбірень з різних міст, їх практики співпраці з громадою. Цікаві бібліотеки є у сучасному світі.  Досвід їх роботи доводить, що бібліотека є бажаним місцем спільноти, тим простором, де самоосвіту можуть здобувати і діти, і дорослі.

Роль батьківства в освіті й навчання батьків  розглядалася на прикладі історії родини Чижевських. Книги Ірини Валявко і Надії Жахалової "Родина Марії та Івана Чижевських" та  «Дмитро Чижевський» були презентовані під час роботи Форуму, патроном якого вважають Дмитра Чижевського.

Його називають найбільшим українським славістом. На його честь названо кафедру української літератури в Гарварді. Йому вдалося зробити значний внесок у гуманітарні науки в кожній країні, де він працював. Доля склалася так, що понад пів століття він провів за межами України. А народився Дмитро Іванович в Олександрії.

Літературні середи з Марфою Буторіною

Наталка Ліщинська - сучасна українська письменниця, творчий доробок якої налічує різножанрові твори: від дитячої казки до дорослої антиутопії. Тема нашої сьогоднішньої розмови – її дитяча книга «Пригоди Хоробрика».

"Талановитий, напрочуд мудрий і дуже симпатичний. Із його появою дитячий світ друзів стає барвистим, як справжня палітра .. А непередбачувані пригоди Хоробрика так і манять у захоплюючу подорож світом новинок дитячої літератури.

 

Символ добра, багатства й любові, або таємниці пухнастого й вухастого.

      

       У бібліотеці-філії №4 вихованці арт- майстерні, вивчивши українські традиції святкування Великодня, вирішили дослідити історію великодніх зайчиків. Чому б і ні, як аргументувала  Ніка: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»

З кожним роком на святковому столі українців усе частіше з’являються смаколики у формі  зайчиків та кроликів.  Зрозуміло, що ці символи прийшли до нас із Європи, де є одним із  елементів пасхального декору. Великодній заєць користується величезною любов'ю й повагою. 

А так, як це миле створіння символізує добро, багатство та любов, чому б і не спробувати зробити подарунок: зайчика-підставку? Спочатку собі, потім друзям, рідним, бо до свята ще є час.

Дві години уважної й клопіткої роботи – креативні підставки готові до фотосесії.

Ще й чимало цікавих історій  дівчата розповіли.

«В язичницькі часи поклонялися  богині весни Еострі, яку постійно супроводжував заєць. Вже тоді існувала легенда, за якою богиня, щоб врятувати поранену пташку, перетворила її на зайця. От тільки  залишилася в ньому від пташки одна особливість: відкладати яйця, ще й не звичайні, а кольорові»

«У англомовному світі є припущення, що назва Великдень пішла саме від богині Еостри. Бо це свято у англійському пишеться "Easter."

«У людини на цьому світі завжди є кого любити…» Зустріч із Раїсою Плотниковою

       

     У межах проєкту «Полтавські зустрічі» у бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч з Раїсою Плотниковою, яка завітала до читачів з презентацією роману «Марго та сексот».

У книзі переплітаються долі фатальної жінки, шпигунські інтриги й тихі, але від того не менш драматичні зіткнення доль. Декілька сюжетних ліній об’єднують героїв і події, які письменниці «дісталися» зі спогадів лубенчан. Раїса Плотникова вміє не тільки досліджувати історію рідного міста, що називається «докопуватися». Письменниця має неабияких хист переповідати й талановито описати  події.  Герої настільки живі, що здається, от-от зійдуть зі сторінок і опиняться поруч із вами. Хто такий сексот і яку роль він відіграє в цій грі - дізнатися можна лише заглибившись у текст. Але він не головний герой. І Марго, до речі, також. Людські долі. Жіночі характери. Діти зі своєю щирістю, безпосередністю, дотепністю та дитячою мудрістю.

Кожна людина в житті - митець

Ці слова можна віднести до вихованців арт-майстерні Лариси Гецелевич, які щонеділі збираються у бібліотеці. На посиденьках дівчата люблять творити своїми руками гарні речі та досліджувати, обговорювати тему занять.

Незабаром світле Христове Воскресіння. У нас в народі ми називаємо це свято  Пасха: найбільше та одне з найулюбленіших свят православних християн. В цей день, у кожній хаті на столі, обов'язково стоятиме пахуча паска, райдугою сяятимуть крашанки та писанки. Тому перед святом так багато клопотів. Всі до цього дня намагаються не тільки спекти традиційні паски й пофарбувати яйця, але і прикрасити великодні кошики.

Звичайний кошик вважають  одним із витворів мистецтва. Особливо яскраво це виражено в кошиках ручної роботи. Для виготовлення таких кошиків використовують безліч різноманітних технік та матеріалів. Кожен з них - унікальний. 

Етнографічні дослідження юних майстринь.

«Чи знаєте Ви, що  у деяких селах західної України він має назву кобеля?  Це на Закарпатті. Кошик - дарник найчастіше траплявся на Поліссі, де було розвинене лозоплетіння. На Галичині носили все в хустинках, чи обрусах (скатертинах), бесагах (подорожніх подвійних мішках). На Поділлі кошик називають  корзиною»