Долі сплелись "немов дерева стовбурами"

   

     У бібліотеці-філії №4 відбулося обговорення роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія» у рамках чергового засідання читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки»

"Фелікс Австрія" - це «роман про стосунки, що роблять людей нещасними, а  письменниця просто закохана у Галичину». Для когось – це «родинна сага», хтось називає вигаданою історією, щоб розповісти про тогочасну Галичину. Відгуків багато.

На перший план Софія Андрухович виводить дивне почуття головних героїнь Стефи та Аделі", яке не дає їм спокою. Їхні відносини не мають майбутнього: «любов душить» Стефу і Аделю. Але обом бракує сміливості розірвати коло їхніх стосунків. Це ніби  "і нести важко, і кинути шкода".

Стефа прикривається заповітом Аделиного батька, під виправданням якого вона всіляко опікає інфантильну і хворобливу, вразливу панянку. Аделя приймає її допомогу у всьому. Хто насправді є дівчата одна для одної?

У літературному обговоренні  всі запитання викликали шквал емоцій та дискусій.  Книголюби не розділилися щоб аж занадто на "за" і "проти", але і таких, щоб в "куточку" спостерігали за літературними перестрілками не було. Запитання для обговорення  підготував чат GPT, такий собі україномовний експерт з широкого кола питань. Насправді модератором зустрічі була Оксана Троценко, ініціатор читання роману Софії Андрухович.

Історія двох жіночих доль, що пропонує до прочитання Софія Андрухович, вражає своєю лірично-романтичною чутливістю. Авторка не звела своїх героїнь у плетиво кохання, але їй вдалося художньо прописати особисті відношення дівчат одна до одної.

А як же назва роману «Фелікс Австрія»? Цінності й цікавості  обговоренню додали історичне тло роману, символіка, ілюзії, якими щедро ділиться Софія Андрухович у романі.

Що є визначальним у житті героїв – особистий вибір чи обставини? Говорили про жіночу ідентичність, чи можна довіряти оповідачеві, про роль доктора Ангера та значення символів.

Чи дійсно Стефа  жертовна особистість, яка психологічно налаштована "не бачити себе в світі", а Аделя  взірцевий приклад примхливого дівчиська, на яку мають усі звертати увагу та потурати в усьому? І до чого тут Галичина – Австрія?

Шепіт минулого, який здатен змінити теперішнє.

 У бібліотеку - філію№4 завітала харківська письменниця Галина Матвєєва з презентацією роману «Надто коротке».

Весною шанувальники її творчості вітали улюблену письменницею зі значущою подією. Галина Матвєєва стала  лауреаткою міжнародного визнання та фіналісткою Літературної премії Європейського Союзу 2025 року. Журі відзначило її роман «Ключ соль», який порушує теми ідентичності, особистих втрат і сили мистецтва як засобу самовираження».

Роман «Надто коротке» Галини Матвєєвої, новинка  Видавництва Старого Лева -  прониклива й атмосферна сага про пам’ять, любов і біль, що не відпускає роками.

 Інна, тридцятип'ятирічна піаністка, повертається до Харкова лише на декілька тижнів, щоб зустрітися з друзями, погостювати у братів та звільнити підсобку у ресторані від речей свого покійного батька. Серед залізяччя й старого дріб’язку вона знаходить щось особливе. Спогади власного дитинства та родинної історії оживають у пам’яті, залишаючи ледь чутний, але глибокий слід. І це не лише спогади, а вир забутих почуттів і родинних таємниць, які поступово розкривають її власну історію.

«Казка не казка – а батькам підказка»

Так можна сказати про будь-яку книгу української письменниці, перекладачки, редакторки Оксани Думанської. Вона пише в різних жанрах, включаючи романи, новели, оповідання та есе, що робить її творчість універсальною.

Оксана Думанська є однією з  сучасних українських письменниць, які активно пишуть для дітей. Насправді її дитячі книги люблять читати з дітьми і дорослі. До прикладу,  її "Бабусина муштра» - книжка для дітей про стосунки бабусі та внучки.

Та муштри там немає . Є любов, яка не виявляється в ніжних словах чи обіймах. Оксана Думанська згадує:"Мені колись мама сказала прислів´я: «Дітей треба любити так, щоб вони про те не знали». І я його часто повторюю. До своєї онуки Марійки ставлюся вимогливо, не намагаюся уникати «дорослих» тем, хочу їй якомога більше вкласти в голівку, пояснити, не відмахуватися"

 Та полонила серця юних читачів її книга “Собаче життя кота Хитруна”, яка стала давно улюбленою серед дітей. 

 

Чи може бути читання поезії веселою та цікавою розвагою для дітей?

«Чи варто читати з дітьми поезію? А навіщо?» – одне з тих питань, які час від часу зринають у родинах, де є діти.

Віршолюби, звісно, обуряться на таке запитання, мовляв: та як можна не читати поезію? ще й із дітьми?! Але для значної частини покупців при виборі книжки для дитини настає хвилина вагання: казка, збірник оповідань, енциклопедія… чи збірка поезій? Та саме поезія часто стає найбільш улюбленим різновидом книжок для дітей. І не тільки тому, що там мало тексту, самі малюнки. Головне – як читати! 

"Міжатомна любов" Катерини Флекман

"... Любов пахне машинним маслом, знайомим димом ужої сигарети на нічному перехресті, кон'яком, що п'ється на холодній підлозі коридору, пилом чорнно-білої пустелі фейсбуку і... помадою, лишеною на комірі камуфляжки.

Любов ховає в кишені апельсинові дольки, ваніль і корицю - іншої зброї вона немає.

Любов зухвало вдягає червоні туфлі і ставить на паузу всесвіт.

Любов здолає війну, перепливе вічність, переможе час. Чому? Читайте книжку Катерини Флекман"

                                                                                                                 Ірен Роздобудько

Любов здолає війну, перепливе вічність, переможе час!

 

У бібліотеці-філії №4 відбулася поетична вечірка з Катериною Флекман, письменницею й  поетесою, психологинею, волонтеркою, авторкою програми ментального відновлення #тививезеш

Гостя завітала до читачів книгозбірні з презентацією новинки 2025 року - збірки поезій «Міжатомна любов».

Хоча зустріч розпочали з розмови про книгу «Ти вивезеш», яку читачі називають  «інструкцією з любові до себе»

«Наш особистий ресурс – не безмежний. Він вичерпується. А без нього жити досить складно. Та його можна повернути і примножити, - пояснила Катерина Флекман. –  Це вимагає найпростішого й найскладнішого кроку одночасно – увімкнути любов до себе».

Книга вміщує практики для відновлення фізичного, психічного і ментального здоров’я. Всі вони прості й потребують небагато часу, але змінюють якість життя та додають сили, щоб рухатися далі. «Я писала цю книгу подумки звертаючись до кожної української жінки зі словами – «вір у себе, ти  вивезеш»

 «… Сеанс групової психологічної підтримки пройшли учасники поетичної вечірки з Катериною Флекман, незламною, нестримною, небайдужою. І водночас - ліричною, ніжною, сповненою природньої жіночої енергії, яка так потрібна її коханому чоловікові, енергією любові, яку вона свідомо плекає у собі і рецептами якої щедро ділиться з усім жіноцтвом.

Направду, зустріч із цією харизматичною журналісткою, письменницею, психологинею, волонтеркою була максимально насиченою порадами, віршами, емпатією, але головне - це про любов» Такий відгук залишила Тетяна Костанян у соцмережах.

Поетичну зустріч з Катериною Флекман читачі назвали  терапевтичною. Авторка використовує поетичний стиль, який дозволяє їй виразити глибокі емоції та почуття, пов’язані з війною, на дуже особистому рівні. Через вірші, вона втілює біль, тривогу, силу, любов і віру.  

Катерина вміє зачарувати читача своєю поезією, поглиблюючи відчуття і думки персонажів, які живуть в тіні війни. Це її особистий спосіб звернути увагу на той факт, що навіть серед найсуворіших випробувань, людський дух лишається непереможеним, а гідність народу - непорушною.

Це про її збірку «Міжатомна любов» написала Ірен Роздобудько: «Любов здолає війну, перепливе вічність, переможе час. Чому? Читайте книжку Катерини Флекман»

Роман Юлії Кубай "Душа"

У романі "Душа" молодої письменниці з Ковеля Юлії Кубай примхливо переплітаються жорстокість світу та невинна любов. 

о

Віршовані казки Наталії Забілої

Казки Наталії Забілої мають велику цінність для дітей, оскільки вони сприяють розвитку мовлення, уяви та творчого мислення, знайомлять з навколишнім світом.  Ці твори допомагають зрозуміти, що добре, а що – погано; чому не слід вихвалятися й насміхатися та багато інших важливих ...

Казки допомагають дітям виражати свої емоції, справлятися зі страхами та тривогами, а також розвивати емоційну стійкість.

У світі усе дуже тісно переплетено.

        У бібліотеці відбулося обговорення роману Юрія Винничука «Танго смерті», який  серед учасників читацького клубу викликав неоднозначні враження.

Події роману розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів (українець, поляк, німець і єврей),  батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, віднайшли безумовну дружбу на все життя. Вони переживають різноманітні пригоди, ростуть, бешкетують, закохуються, захищають рідне місто, воюють, але не зраджують своєї дружби.

Паралельно у книжці йде оповідь про Яроша, який досліджує давні рукописи. До нього потрапляє рукопис одного із тих товаришів, що вижив.

Головна інтрига криється у 12 нотах мелодії танґо, що ніби ниткою пов’язує дві часові лінії. Почувши її, людина може пригадати себе у минулому житті. Але вона має почути цю мелодію до того, як померти.

Улюблений день всіх книголюбів і книголюбок.

           День нової книги для читачів бібліотеки – чи не найбажаніша подія.

Трилери й фентезі, дитячі історії й енциклопедії, любовні романи і заплутані розслідування, мотиваційні й психологічні книжки -  всі новинки в один день.  257 новинок українських видавництв  і, найголовніше, 243 із них – подаровані книгозбірні читачами, меценатами, друзями бібліотеки. Все, чого душа бажає читати, було представлено на переглядах літератури та книжкових виставках.

Експрес-репортажі «Відкриваємо нові імена» та інформаційні огляди, підготовлені бібліотекарями, допомогли присутнім краще орієнтуватися в новинках і обрати саме свою книжку. Це дало відчутний результат.

Книгою дня, за версією читачів, стала новинка Ярини Вовк «В утробі хижака», приквел роману «Не плач, моя красуне»

Шанувальникам романтичних історій підготували  добірку ідеальних книжок на літо «Підслухані історії». Любовні романи, ромкоми, класика та навіть трилери з любовними історіями. Новинки Емілі Генрі, Аннабель Моннаган, Джулі Кларк, Б’янки Гіллем, Ребекки Сірл, Міллі Джонсон знайшли своїх шанувальниць.  Черги на читання довгоочікуваних книг улюблених авторів Ірен Роздобудько, Галини Матвєєвої, Дарини Гнатко, Євгенії Кузнєцової довели, що обрати своє наступне читання ще ніколи не було так просто.

Зробіть читання дітвори цікавим і забавним.

Маленькі школярики з великим задоволенням починають ходити до школи. Але через деякий час вогник допитливості згасає у їхніх очах. Щоб запалити його знову, варто читати "Віршики - веселинки". Спробуйте, Марфа Буторіна рекомендує!

До збірки увійшли найкращі зразки української дитячої гумористичної поезії авторами яких є Грицько Бойко, Платон Воронько, Леонід Глібов, Євген Гуцало, Катерина  Перелісна, Олена Пчілка, які точно оцінить ваша дитина.  Тут зібрані життєві та кумедні історії зі шкільного життя та дитинства взагалі.  

Як розуміти себе, виявляти ресурси та досягати цілей.

   У бібліотеці відбулася зустріч читачів із психологом Іваном Форманюком, автором книги «Архітектор власного життя».

         Книга складається із тематичних блоків, які містять теоретичну частину та, що є цінним, практики, тобто практичні завдання.

«Ця книга, - ділився думками гість із Києва, - ваша можливість для самовизначення. Чим краще ми усвідомлюємо свої справжні бажання і розуміємо, як їх досягти, тим більше наше життя наповнюється не лише надією, а й упевненістю й рішучістю».

Ніхто не зможе навчити нас аналізувати свою поведінку, крім нас самих. Хочеш зрозуміти свій внутрішній світ, досліди його. Тільки будь чесний із самим собою і тоді можна впливати на нього. Страждати із приводу несправедливості того, що відбувається у власному житті - це небажання зрозуміти себе.

Таємниці дивної іграшки.

   

   Учасники арт-майстерні, яка діє у бібліотеці-філії №4, вирішили дізнатися хто така Лабубу та чому про неї у бібліотеці немає книги.

З’ясувалася цікава історія. Лабубу – пухнаста істота з великими очима та кролячими вушками. Це героїня авторського світу, створеного гонконгським ілюстратором Касінгом Лунгом, який виріс у Нідерландах і надихався скандинавськими народними казками.

Спочатку це була ілюстрація з дитячої книжки, але згодом Лунг переніс свого монстрика у фізичний світ, бо зʼявилися перші іграшки.

«Лабубу - це щось середнє між ельфом, кроликом і маленьким монстром. У неї величезні очі, загострені вуха, пухнасте тіло і фірмова широка посмішка з девʼятьма зубами», - розповідала Маша, ініціаторка розслідування. У її зовнішності поєднується химерність і милість. Саме це робить її привабливою як для дітей, так і для дорослих.

Особливу популярність Лабубу дістала після того, як  зірки світового масштабу Ріанна та Дуа Ліпа почали носити іграшки як модний аксесуар.

“Садівничою Біблією” я називаю книжку Сью Стюарт-Сміт» Тетяна Висоцька

       Відбувся восьмий читацький клуб БФ «Бібліотечна країна», онлайн-учасником якого є бібліотека-філія №4.  

Цього разу бібліотечна спільнота обговорювала  надихаючу та корисну книгу про цілющий вплив садівництва на розум людини, про його здатність зменшувати стрес і сприяти благополуччю в повсякденному житті. Це книга відомої психіатрині та завзятої садівниці Сью Стюарт-Сміт «Садотерапія. Як позбутися бур’янів в голові». 

«Все почалося з того, як я почула історію про те, як мій дідусь отямлювався після Першої світової війни», - пояснює авторка історію написання книги.

У книзі  Сью Стюарт-Сміт досліджує безліч прикладів взаємодії розуму та саду й доводить, що догляд за садом може стати одним із способів зцілення зраненої душі.  «… виходжу в сад, щоб заспокоїти й розслабити свій розум. Якимось чином галас суперечливих думок у моїй голові затихає й впорядковується, поки я наповнюю відро виполотими бур’янами… у такі миті, здається, я ще й прополюю свій розум».

Аксесуарів забагато ніколи не буває?

Артмайстерня, яка працює у бібліотеці-філії №4, - це не тільки простір для натхнення, фантазії, витворів мистецтва та приємно провести час із однолітками.  Це простір можливостей. Це майданчик, де ведуть діалоги, дізнаються таємниці, розвінчують міфи та просто дарують радість одне одному.

Кожне заняття для юних майстринь, без перебільшень, -  це крок до нового світу знань та яскравих емоцій.

Отже, про аксесуари. Це «найцікавіша «фішка» гардеробу будь - якої дівчини, - стверджує українська дизайнерка та авторка книжки «Стильна книжка для панянки» Оксана Караванська. – Завдяки їм буденна сукня може перетворитися на вишукану, непомітна – на яскраву, торішня – на гостро модну».

 Сумки, намиста, сережки, шпильки  для волосся. Саме ці речі підкреслюють особливий стиль кожної дівчинки. «Аксесуарів ніколи не буває забагато, та за умови, що все «багатство», що на тобі, гармоніює між собою, - застерігає пані Оксана дівчат».

"Васінька і Лідочка, без сумніву, не просто "щасливо сумували" разом»

 У бібліотеці відбулася творча зустріч полтавки Марини Федорової, яка завітала до книгозбірні із презентацією збірки оповідань «Васінька і Лідочька».

Новинка вийшла у березні цього року у полтавському видавництві АСМІ. Невеличка за об’ємом книжечка містяться переказані авторкою сімейні історії про дідуся Васю та бабусю Ліду Кармазіних. Надзвичайно добрі, щирі й теплі історії з присмаком гумору також теплого й доброго.

Таким вдалося і спілкування Марини Федорової із читачами книгозбірні, шанувальниками її малої прози.

Дивовижна зустріч, щирі розмови, цікаві історії… Теплі слова вдячності й обійми з друзями та з тими, хто вперше доторкнувся до її письменницького життя  й родинних таємниць зокрема, отримавши щедру порцію позитиву.

Гостя з радістю читала власні твори, щиро ділилася спогадами.

Нехай їхні слова, думки, віра, надія та любов увійдуть у ваше життя.

       

  У рамках VII Всеукраїнського форуму військових письменників відбулася поетична зустріч “Під львівською зорею”, організатором якою була Львівська бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука.

Модераторка вечірки Тетяна Пилипець, натхненниця та співзасновниця Форуму, створила неймовірну атмосферу, простір єднання й підтримки, зустрічей і знайомств. Навіть більше, - простір книг, прози й поезії. А ще музики й пісні, бо саме театральна майстерня «Арт-Ера» відкрила й надихнула продовження поетичної гвари.

«Книжки, що пишуться у війну, - це про життя. І саме в них слід шукати опори, усвідомлення та надію. Кожен письменник воєнного часу - це всесвіт, невідомий, але близький. Енергія поезії військових авторів космічна», - ділилися відгуками у соцмережах.

На вечірці звучали різні вірші - сумні й веселі, про любов, втрати, про жахи війни. Але читали, бо пишуть і про смішне, яке також трапляється у житті військових буднів.

Дружити справа нелегка, але дружити треба вміти.

 

    У бібліотеці-філії №4 відбулася літературна гра «Як знайти друзів». Учасники зустрічі, третьокласники школи 44, добре знають поради Лесі Борсук-Янківської, авторки книги «Як стати лідером серед друзів за 7 днів»

Погодьтеся, всі люблять веселі розваги, приємне товариство, мріють бути «душею компанії», щоб до твоєї думки прислухалися і тебе поважали.

 Зустріч-гра була налаштована так, щоб дівчата й хлопці дізналися більше про дружбу та чи можна навчитися дружити.  

Змістовною вдалася розмова про навички, які потрібно розвивати, про взаєморозуміння, тактовність і повагу.  

Рольові ігри, активними учасниками яких були самі діти, стали містком до порад: як сказати «ні» другу та не посваритися; як не піддаватися на провокації; які секрети можуть бути від друзів та чому потрібно зберігати чужі таємниці.

Третьокласники активно спілкувалися та вчилися працювати у групах. Що означає бути вдячним, дбати про інших, але не стати жертвою корисливого друга/подруги.

Книга, яка залишає слід у душі кожного, хто її прочитає.

          
     

 У бібліотеці відбулося засідання читацького клубу «Я бачу, вас цікавлять книжки».

Книга для обговорення -  роман «Володар мух»  Вільяма Ґолдінґа, англійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури. Твір, який не загубив своєї актуальності через багато десятиліть до сьогодення.

Дивовижний. Дивний. Захопливий. Щоправда, занадто жорстокий.

Внаслідок авіакатастрофи діти різного віку потрапляють на безлюдний острів, дуже схожий на райський куточок. Безмежний океан, тропічні пальми, дерева з екзотичними плодами, кришталева лагуна, таємнича печера... Тут є все, крім дорослих.

У маленькій спільноті відразу визначаються два лідери. Починається боротьба за владу. І надто скоро діти забувають не тільки про дружбу й порядність, а навіть про людську подобу...

Вже з перших сторінок книга захоплює своєю атмосферою та напругою, змушуючи читача замислитися над серйозними питаннями. Перш за все - питаннями моральних цінностей, влади та виживання.

Вільям Голдінг майстерно створив світ, де цивілізація поступово розпадається, а первісні інстинкти в спільноті дітей беруть гору. Особливо вражає, як автор показує, що навіть у наймолодших може прокинутися жорстокість, коли зникають соціальні обмеження.

Хто ж насправді герої роману? Чи можна вберегти крихкість нашої реальності? Що не так з нашим суспільством?

Через історію групи хлопчаків, які опинилися на безлюдному острові, Вільям Голдінг запрошує дослідити найтемніші куточки людської природи.

Родинні історії Марини Федорової.

У березні 2025 року полтавська письменниця Марина Федорова презентувала нову збірку оповідань "Васінька і Лідочька", у якій зібрані сімейні історії про дідуся Васю та бабусю Ліду Кармазіних. Надзвичайно добрі, щирі й теплі історії з присмаком гумору також теплого й доброго.

Зустріч віри й надії.

        

Вже традиційно у першій декаді травня у Львові проводять Всеукраїнський форум письменників, на який приїжджають з усієї України ті, хто любить літературу, та ті, хто пише романи, оповідання, поезії.

Форум став потужним свідченням незламного духу нації, де разом зібралися ті, хто зі зброєю в руках боронять рідну країну та продовжують боронити її словом.

Зустрічі, презентації, диспути, розмови … Кожен момент форуму був сповнений глибоких історій, які пронизують до самого серця. Розповісти про все просто неможливо, адже кожна зустріч заслуговує на окрему увагу.

Щастя у тому, що серед однодумців була можливість поспілкуватися, почути й відчути голоси авторів, які, захищаючи країну, творять історію сучасної літератури.

У день відкриття Форуму назвали переможця літературної премії імені Василя Паламарчука, який загинув у російсько-українській війні у липні 2024 року. Премія носить назву «Смішно про страшне». Саме так вмів писати та розповідати Василь Паламарчук. За рішенням журі премію у сумі 40 тисяч гривень розділили між двома авторами.

Посмертно премію присудили інженеру, фотографу, художнику, письменнику й військовослужбовцю Олександру Закерничному за книгу «Записки добровольця». Загинув Олександр під Бахмутом у серпні 2023 року.

Свято щирості й єднання.

   

 У день Вишиванки до бібліотеки завітали юні читачі на годину спілкування “А вона не просто полотно…”

     Вишиванка - це предмет неабиякої гордості української нації. Наші пращури ставилися до вишитої сорочки як до святині. Цей одяг передавався від покоління до покоління, зберігався в кожній родині як реліквія. Прадавні українці сприймали вишиванку як оберіг, що символізував міцне здоров’я, красу та силу роду. Люди вважали, що орнамент захищає власника від недобрих поглядів, будь-яких невдач та хвороб. Вишиванка також допомагала розрізнити «своїх» і «чужих». Особливості візерунку, колір вишивки та колір полотна видавали, хто стоїть перед тобою. Адже різні люди носили різні вишиванки.

90 хвилин щастя.

   

         Довгоочікувана онлайн-зустріч із українською письменницею  з Хмельницька Ольгою Саліпою, володаркою гран-прі «Коронація слова» відбулася.

«90 хвилин щастя», - так написала у соцмережах одна із  шанувальниць творчості хмельничанки. 

Ольга Саліпа, авторка двох поетичних збірок і 14-ти романів. Усі її твори мають історичний соціальний контекст.

«Мої романи мають стосунок до історії, подій минулого та сучасності, - ділилася думками гостя онлайн-спілкування. Улюблені жанри – історична сага, ретроман, соціально-психологічна проза».

Розмову почали з роману «Оля», присвяченого Ользі Кобилянській. «Про неї знають все, але її не знає ніхто.  Ольга Саліпа дуже точно та вміло перенесла її життя на папір: щиро й проникливо про талановиту письменницю, сильну духом жінку, яка із народження боролася за власне щастя»

Розмова про роботу над романом, над архівними матеріалами, щоденниками, листами доповнювали запитання учасників зустрічі.

Ніхто крім нас самих не звільнить наш розум.

      

   У бібліотеці відбулося чергове засідання книжкового клубу «Книгаренька «Я бачу. Вас цікавлять книжки».

Книга для обговорення – «Освічена» тари Вестовер, яка у 2018 році увійшла до десятки найкращих видань року за версією The New York Times.

«Книга цікава та дуже реалістична, читання її затягує. Деякі моменти моторошні та дійсно виникає питання: чи можливо  таке у сучасному світі і в такій країні як Америка?»  

Перш за все, це мемуари.

Окрилені натхненням!

       

Неділя – це ідеальний день для дитячої творчості. Адже діти мають чимало вільного часу, енергії, натхнення та простору (а це наша бібліотека) для виявлення своєї креативності. Варто запропонувати їм кілька незвичних ідей, які  зможуть реалізувати майже самостійно.

Здається, у арт-майстерні Лариси Гецелевич завжди є добірка ідей та майстер-класів зі створення саморобок, які не потребують значних зусиль та матеріальних витрат. Головне – юні майстрині однозначно знайдуть тут щось цікаве для себе. «Коли вдома всі справи перероблені і зайнятися нічим, та ще  й від нудьги не знаю куди себе подіти, саме час щось змайструвати», - стримано ділиться думками Аня. (Анютка з Харкова, гурток відвідує вже майже три роки)

Цю неділю дівчата назвали фетровою. І зрозуміло чому.

 «З фетру можна зробити багато цікавих виробів. Матеріал різної товщини і кольору, який добре пропускає повітря. Прекрасно підходить для виготовлення різного роду виробів, сувенірів, прикрас та інтерактивних іграшок для діток. Це відмінна альтернатива пластиковим виробам з інших ненатуральних матеріалів. Він приємний на дотик і екологічно чистий, колірна палітра достатньо велика». Тобто, ще один простір для натхнення відкрито! Виклик прийнято!

Літературні середи з Марфою Буторіною. Леся Воронина

Якщо ви любите історії, сповнені шалених пригод і небезпек, дивовижних таємниць та зустрічей, — ця книжка для вас! Адже разом із героями фантастичного оповідання­ «Хлюсь та інші» ви опинитеся всередині карколомної комп’ютерної гри, придуманої підступним чаклуном Подвійним-Оселедцем, з якої, здається, немає виходу­. Але вихід неодмінно­ треба знайти, бо від цього залежить доля цілого світу. З оповідання «Пригоди голубого папуги» дізнаєтеся про секретну підземну схованку, де живуть тварини, що втекли від своїх господарів, і до якої випадково потрапив балакучий­ папуга Антось. І, врешті, зрозумієте, чому хижий кіт Чак раптом став вегетаріанцем.

А ще ви познайомитеся з двома космічними прибульцями на ім’я Круць і Дрон, котрі, пролі­таючи повз нашу планету, потерпіли­ аварію й опинились на дні Чорного озера. Чи пощастить міжгалактичним мандрівникам повернутися додому і якими таємницями поділяться­ прибульці з мешканцями Землі, стане відомо лише тим, хто прочитає оповідання «Таємниця Чорного озера».

Мистецькі крила Галини Вовченко

           

У бібліотеці відбулася презентація збірки поезій «Фотопоетичні етюди Галини Вовченко», яка недавно вийшла друком у видавництві «АСМІ» .

Літературне побачення полтавської письменниці, поетки, фотохудожниці з читачами книгозбірні було особливим, бо наповнили його романтикою та весняною ніжністю самі учасники заходу. Залишивши вдома клопоти й турботи, присутні стали не спостерігачами, а активними  учасниками поетичної зустрічі. Тому всі отримали максимум насолоди від спілкування з Галиною Василівною. Навіть вдалося трішки побешкетувати.  

Гра «Те чи те» стала містком знайомства та взаєморозуміння між гостями зустрічі.

Літературні читання поезій полтавської поетки не залишили нікого байдужими. Етюд за етюдом читала Галина Вовченко, потім активно підхоплювали присутні, вже читаючи їх по колу.

«Ваша поезія підтримує, надає енергію й сили , лікує та змушує замислитися над вічними земними цінностями», - ділилася враженнями Надія Йосипівна.

Збірка поезій «Фотопоетичні етюди Галини Вовченко» розпочинається словами  Миколи Степаненка, відомого вченого-мовознавця, літературознавця, публіциста, педагога, відомого далеко за межами кола освітян.

«Ця жінка вправно володіє не лише словом, вона – талановита фотохудожниця, яка в калюжах бачить зорі, у сірій буденності – високу духовність, а основне – уміє всім цим зачаровувати людей. До її фотовитворів не просто приглядаються, ними насолоджуються. Ці двоє мистецьких крил органічно доповнюють одне одного…»

Привітна атмосфера дозволила присутнім повністю зануритись в поетичний світ і красу рідного слова, поділитися з присутніми почуттями, які виникли при читанні улюблених віршів Галини Вовченко.

Знову й знову звучали поезії.

«Іноді достатньо прочитати назву етюдів, щоб здогадатися про що думки автора».

Фантазії було де розгулятися!

 

 У бібліотеці-філії №4 до кінця добігає перед великодній марафон «Твори власноруч».

Щоб допомогти  знайти натхнення і перейнятися духом святкового великоднього декорування, дітям і дорослим запропонували втілити оригінальні ідеї.  Втілення задумів, до яких долучилися навіть дошкільнята,  супроводжувалися розповідями про історію цього свята. 

Найзавзятіші відвідали всі майстер-класи. Найбільше бажаючих  було виготовити крапанку. Можливо тому, що технологія її виготовлення вважається    простою.

Писачком закрапують лише місця, що повинні залишитися незафарбованими. Потім яйце занурюють у найсвітлішу фарбу, знову капають віск. Таким чином роблять плямки від найсвітлішого до найтемнішого. Після всіх кольорів знімають віск, нагріваючи яйце над свічкою.

В багатьох джерелах цей вид розпису вважається попередником писанки.

Існують цікаві історії  виникнення крапанок. За однією з них, крапочки – це зерно, що має прорости навесні, за іншою – це сльози Божої Матері, про які розповідає наступна легенда.

« Оповідають, що Діва Марія принесла крашанки в дар Пілатові, щоб той змилувався над її Сином. Беручи до рук яйця, Мати Божа плакала і сльозами омивала свою роботу. Саме від тих сліз і з’являлися цятки на яйцях».

Літературні середи з Марфою Буторіною

Вірш «Хустина» Тарас Григорович Шевченко написав під час заслання Шевченка до Орської фортеці. Це один із двох його творів, написаних у 1847—1848 роках, натхненних історією козаччини та народними піснями, героями яких були козаки, відомі поетові з дитинства. У первісному варіанті, записаному 1847 року у збірці, яку Шевченко називає «Малою книжкою», твір не мав назви. Назва «Хустина» з'явилася після остаточних правок автора, які зроблено через 11 років, під час загального перегляду віршів, написаних у період заслання.

1845 року, їдучи в Ромни, поет завітав до села Сокиринці на Чернігівщині, де розташовувалася заміська резиденція відомого державного та громадського діяча Григорія Галагана.

Місцеві краєвиди надихнули Тараса Григоровича на створення вишуканого візерунка із квітів та листя рослин, який згодом вправні руки майстринь із галаганівського маєтку перенесли на білосніжний шовк цієї хустини, оздобивши її по краю тонким мереживом валансьєн.

Читайте з нами цікаві книжки!

    До бібліотеки завітали третьокласники, щоб познайомитися з новинками.

 «Свої вдома книги прочитали. І в шкільній бібліотеці. От і попросили  Лілію Степанівну, щоб познайомила з вашою бібліотекою».

Спільну мову знайшли швидко. «Ми вам розповідаємо про найцікавіші книги, а ви ділитеся своїми думками про прочитане». Говорили про улюблених авторів, ділилися враженнями від героїв-любимчиків, розповідали про мандрівки світом: справжні та уявні. А що? Чому б і не пофантазувати, якщо діти із задоволенням читають дитячі енциклопедії.

Ерудовані й начитані школярі дивували своїми знаннями, доповнювали розповіді ведучої цікавими фактами. Але й дітей вдалося зацікавити, особливо книгами видавництва «Портал».

Ніхто не повірив, що у давні-предавні часи на місці майбутньої Одеси жили страуси, а в майбутньому Києві - крокодили. Книжка Валентини Вздульської «Українські диковиська» розповідає про десятки доісторичних тварин, які жили на території сучасної України: від крихітних до велетенських, від геть чудернацьких до майже таких самих, що існують на Землі досі.

Потім говорили про  скарби, які вони бувають різними і дивними. Як-от бивень мамонта. Бувають втраченими чи й зовсім вигаданими, і навпаки - знайденими дивовижним чином. Так от Валентина Вздульська зібрала цілу скриню історій про скарби, пов'язаних з Україною, і не ховає її, а ділиться з читачами. Але найцікавіших попереджає бути обережними: після прочитання книги «Українські скарби» може з'явитися потяг до розкопок.

"Книгоманія" збирає друзів!

         

  Читання - наша справжня суперсила. Всі знають, що книги сприяють розвитку пам’яті, уваги, уяви та концентрації. До того ж, розвинена навичка читання є невід’ємною для успішного навчання з усіх предметів.

Можна багато дискутувати, як саме заохотити дітей до читання, щоб бажання школярів читати «для себе» за межами уроків стало нормою.  Платформа «Книгоманія» пропонує відкинути дорослі «треба» (але не авторитет батьків) й поставити в центр дитину. Перш за все, - враховувати її інтереси й зацікавленість.

Постраждалі не мають відповідати за те, що комусь сьогодні спаде на думку їх скривдити.

         Філософське кафе з Людмилою Мандрегелею, яке збирає зацікавлених підлітків у бібліотеці - це відкритий майданчик для діалогу, де учасники можуть поспілкуватись у неформальній обстановці.

Імпульсом для спілкування дев’ятикласників стала книга полтавської письменниці Тетяни Рубан «#Фізик».

Тема зустрічі – харасмент як порушення особистих кордонів. Як пояснила учасникам зустрічі Тетяна Рубан, повість «#Фізик»  написана, щоб допомогти тим, хто став жертвою харасменту і опинився сам на сам із цією проблемою.    Життя п’ятнадцятирічної студентки коледжу Діни вирує подіями. Якось до студентки коледжу Діни по допомогу звертається одногрупниця Валя. До речі, вони не подруги і до цього вони навіть ніколи не спілкувалися. Валя має таємницю: викладач фізики з коледжу наполегливо вимагає її уваги. «Це ненормальна ситуація», - погодилися підлітки і почали вибудовувати свої лінії сюжету.

Повість Тетяни Рубан «#Фізик» називають психологічною пригодницькою історією, що робить книгу ще цікавішою.

Роль освіти у розвитку громад та бібліотека як місце спільноти.

      

       Бібліотека-філія №4 стала учасником Форуму Дмитра Чижевського, який відбувся 4-5 квітня в Олександрії.

Унікальна культурно-освітня подія присвячена темі: «Роль освіти  у розвитку громад» .

Усі виступи спікерів і заходи Форуму були присвячені темам розвитку громад і України через освіту. Ішлося, зокрема, про стан державної системи освіти і шлях до змін, моделі й перспективи приватної шкільної освіти та важливість психологічної освіти для виховання дітей, про громадянську освіту юнацтва й молоді, а також про освіту дорослих і її зв'язок із розвитком громад.

Цінно, що одна з підтем Форуму - переосмислення бібліотек та обговорення потенціалу бібліотечних просторів у розвитку громад. Жвавий інтерес викликав досвід роботи книгозбірень з різних міст, їх практики співпраці з громадою. Цікаві бібліотеки є у сучасному світі.  Досвід їх роботи доводить, що бібліотека є бажаним місцем спільноти, тим простором, де самоосвіту можуть здобувати і діти, і дорослі.

Роль батьківства в освіті й навчання батьків  розглядалася на прикладі історії родини Чижевських. Книги Ірини Валявко і Надії Жахалової "Родина Марії та Івана Чижевських" та  «Дмитро Чижевський» були презентовані під час роботи Форуму, патроном якого вважають Дмитра Чижевського.

Його називають найбільшим українським славістом. На його честь названо кафедру української літератури в Гарварді. Йому вдалося зробити значний внесок у гуманітарні науки в кожній країні, де він працював. Доля склалася так, що понад пів століття він провів за межами України. А народився Дмитро Іванович в Олександрії.