"Невже це може бути?" (Підслухана історія)

"Обережно, мрії мають властивість здійснюватися", - попереджає і дітей, і дорослих дитяча письменниця  Зоряна Кіндратишин. Саме так трапилося із Санта-Клаусом із далекої Америки. Розгніваний на недобрі вчинки дітей, він задрімав у своєму кріслі біля каміна, а прокинувся десятилітнім хлопчиком на вокзалі у невеличкому містечку Стрий, де мешкає авторка казки "Мандаринка під ялинку". 

Щасливих зимових свят!

             

Тиждень різдвяних ідей у бібліотеці-філії 4 закінчився, але тепло підготовки до Різдва залишиться назавжди у маленьких серцях учасників арт майстерні. Щиро вдячні нашій феї - волонтерці Ларисі Леонідівні Гецелевич за творчу, креативну, затишну атмосферу передріздвяних посиденьок.   

Кожна зустріч - це щасливі миті натхнення, нові ідеї, спільні обговорення, які перетворюютьсяна родинні посиденьки. Нелегко дорослим не приєднатися до творчої атмосфери, яка стає інколи найщасливішими спільними митями. Поринувши у світ різдвяного дива, гуртківці створили свій власний казковий світ своїми руками!

Переконалися і, навіть більше, довели рідним і друзям, що можна легко та швидко зробити стильний святковий декор, який прикрасить дім або стане чудовим подарунком. Головне - уважно, крок за кроком, слухати настанови майстрині, слідувати за її порадами. Не страшно помилитися. Головне - вчасно помітити помилку й виправити. Оздоблення - це вже власна фантазія. Тому кожен виріб унікальний, Навіть, коли створюють юні майстрині по декілька, вони обов’язково відрізняються. І тоді оживає різдвяна композиція, створюючи казкову атмосферу, яка надихає на святковий настрій.

Чудовим подарунком для мами стане рукавичка, зроблена дбайливими руками доні чи сина. А можливо прикраси, саме ці прикраси, стануть головним декором свята.

Дякуємо, любі друзі, за гарний святковий настрій! Цікаві мандрівки у світ різдвяних таємниць, легенд, міфів додали гурківцям не тільки знань, але й можливості поділитися ними вдома при мерехтінні різдвяних свічок.

Приєднуйтеся, юні друзі, до творчого процесу в арт майстерні, щоб створювати свої унікальні вироби разом із нами, щонеділі також і у 2026 році. А цікаві "в тему" книги завжди є у нашій бібліотеці. Веселих зимових свят! Щасливих мирних днів!

А ввечері сталося диво.

   

     “Яке ж то Різдво без зими? - замислилися юні чомусики, першокласники й першокласниці школи 23. Рішення довго чекати не довелося. Можна запитати у ШІ або зібратися в улюбленій бібліотеці - філії 4, особливо, коли віриш у різдвяні дива.

До речі, ШІ та автори збірки “Зимова книжка” однієї думки. Цитуємо: “Щоб закликати зиму та сніг, можна використовувати народні методи, дитячі заклички типу «Іди, іди, сніжечку, зварю тобі гречечки/макаронів». А для підсилення бажання можна створити зимову атмосферу: малювати сніжинки, ліпити з пластиліну сніговиків, робити аплікації із зображенням зими, щоб «принадити» сніг”.

Дітвора вирішила почати з зимового настрою. До віршів про зиму додали торішніх спогадів про гру в сніжки, згадали веселі зимові ігри, катання на санках і ковзанах. Та найцікавіше було робити веселих сніговиків власними руками. Із біленького, як сніг, картону вирізали, різнокольоровими олівцями шалики малювали, очі голубі, усмішки позитивні. Дівчата навіть рум’яна додали.

Задоволення напередодні канікул отримали всі. А ввечері сталося диво: пішов сніг.

ДІДУХ - це дух дідів

         У бібліотеці-філії №4 відбувся  етнографічний майстер-клас "Різдвяний оберіг", натхненником якого стала туристична агенція «Скарбничка мандрів», безпосередньо її керівниця Наталія Скорик.

Запросивши на зустріч майстриню Катерину Ракович, яка добре знається на різдвяних таємницях, і діти, і дорослі відчули справжній дух Різдва.

Виготовлення Дідуха, символа українського Різдва – це особлива магія помножена на світло, добро, тепло, перемогу.

 У фейсбуці Наталія Крилівська після зустрічі написала: « Дідух – це Дух Дідів. І це не прикраса, і не фольклорна деталь для красивого фото. Це річ, яка тримає пам’ять.»

Колись у наших хатах на Різдво не було ялинок з іграшками й гірляндами. Стояв Дідух - сніп із зерна, вирощеного власними руками. Його не ставили для краси, його вносили з повагою. Слово «Дідух» походить від «дід» - предок, пращур.

У народній традиції він уособлював духів померлих родичів, які на Святвечір повертаються додому. Тому Дідуха вносили після заходу сонця. Зазвичай це робив господар у тиші, з молитвою. Дідуха ставили на покуті: там, де місце найважливішому. Це був жест, який означав - ми не самі, за нашими спинами стоїть Рід.

Дідуха плели з першого або з останнього снопа жнив, і в цьому теж немає випадковості. Перший - це початок, останній - повнота прожитого. У ньому зерно, яке витримало дощі, холод, працю, втрати і все одно дало плід.

Мені завжди здавалося, що це дуже яскравий символ про здатність триматися. Бо виживає не той, кому легко, а той, хто не зламався».

У багатьох регіонах Дідуха не викидали після свят. Його або зберігали до весни, або урочисто спалювали, дякуючи за прожитий рік. Попіл розсипали по полю, щоб земля пам’ятала. Пам’ять буквально повертали землі, з якої все почалося.

На майстер-класі зі створення  ДіДуха після етнографічного екскурсу з’явилося особливе відчуття: знову стає важливим Дідух у нашому житті, але вже не як етно-декор. Він повертається як відповідь на запитання «хто ми?». У час, коли нас намагаються позбавити історії, мови, коріння, він впевнено нагадує: ми- звідси.

 «У кожному з нас стоїть цілий рід, плече до плеча. І наша культура. Це не традиція для музею. Це пам’ять, яка нас захищає. Броня», - ділилися емоціями учасниці, збираючи свої снопи.

 

Хто придумав сніг?

В очікуванні дива.

      

   Етнографічною годиною «Різдвяні історії» стартував у бібліотеці-філії №4 Тиждень різдвяних ідей.

Саме зараз час для читання найдобріших та найсвітліших історій, наповнених дружбою, пригодами, дивами та очікуванням Різдвяних свят! Тому саме такими історіями, які точно сподобаються нашим юним читачам та читачкам, ділилися упродовж години.

     Казки про магію доброти й силу щирих бажань згадували другокласники разом із Тетяною Григорівною. Не обійшлося без веселого гармидеру, який зчинили не школярики, а герої казок серії пригод про Різдвозавра.

«Бо в Різдво всі мають веселитися, - вважають французькі автори. Навіть  чудовисько, що живе в глибині озера, читає добру книжечку про різдвяні подарунки». Тож з такими історіями святкування точно буде цікавішим, а зима - теплішою.

Справжній дух Різдва відчули діти, слухаючи казку Надійки Гербіш про родину їжачків. Разом з героями казки дізналися як готуються до свята, слухали історію про народження Ісуса та чому називається так одне з найголовніших зимових свят.

На прикладах героїв усі разом вчилися бути мудрими, розважливими і відкривати серця для доброти.

Найбільше розмов було навколо «Різдвяної свинки», від авторки серії книг про Гаррі Поттера. Пригодницький роман про хлопчика Джека та гарне оформлення книжки з ілюстраціями  навіть найсумніший вечір перетворить у казковий і неймовірно затишний.

Книги, сповнені гумору, доброти та важливих уроків для юних читачів про взаємодопомогу й справжню дружбу знайшли своїх шанувальників.

До того ж у бібліотеці ніхто ніколи не нудьгує. Різноманітні жарти, головоломки, шаради, загадки, а попереду ще й майстер-класи, смачні різдвяні рецепти та дивовижні ідеї до свят.

Поринути в атмосферу Різдва з  теплими казковими історіями про добро, любов, мужність і турботу про інших допоможе перегляд літератури «В очікуванні дива».

Різдвяні історії із "Зимової книжки"

    Автори збірника «Зимова книжка» у жвавій художній формі знайомлять дітей  із священними подіями та християнськими святами. Різдво, Введення, Хрещення, Стрітення, а також про «зимових» святих: Катерину, Андрія, Варвару розповідають українські письменники, етнографи, поети. Та найбільших скарб «Зимової книжки» - казки. Авторські, ексклюзивні, які Ви, юні друзі, не знайдете в інших збірниках. От Ви ули казку дитячої письменниці Валентини Вздульської про Чорного і Білого, чи то кота чи собаку… А може то про дива, які завжди відбуваються у переддень різдвяних свят

«Бережіть своє світло». Зустріч з Аллою Рогашко

   
        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею Аллою Рогашко, авторкою семи романів, крайній із яких «Містеріум» нещодавно вийшов друком у видавництві «Український пріоритет».

Алла Рогашко живе у Рівному, захоплюється театром, кінематографом, музикою, психологією та літературою. Її проза  не вписуються в стандарти українського жіночого, як його називають роману, з елементами містики й готики. Магічний реалізм Алли Рогашко – це значно глибше й цікавіше.

Зустріч у бібліотеці для когось стала відкриттям нового жанру, а для декого – нової письменниці. Саме так: романтичної й сильної, стриманої й багатознаючої,  харизматичної й незбагненної. Життєвим кредом Алли Рогашко є щирість, відвертість і «бути собою попри все».

Спілкування вдалося змістовним і цікавим, дякуючи активності читачів.

Говорили про малу прозу Алли Рогашко, про її перші романи.  Найбільше розмов і питань було навколо наступних чотирьох романів, які літературознавці відносять до магічного реалізму: «Свідки дзеркала», «Сни з колодязя», «Провидець» і «Містеріум».

«Містика – це реальність, просто інша, яку не всі помічають. Це неможливо пояснити чи збагнути до кінця. І все це виливається у тексти. Цього не заплануєш і спеціально не вигадаєш. Це мимоволі приходить і складає всі ті розпорошені в тексті пазлики, які аж в кінці являють цілісну картину», – ділилася думками Алла Рогашко з читачами.

За всієї несхожості її романів, їм властива одна спільна риса – присутність реального світу, що межує зі світом невидимого, нез’ясованого, а отже таємничого й загадкового. До речі, вже кілька років Алла Рогашко пише від імені чоловіків.

Читачів цікавило все. Спілкування вийшло далеко за межі романів. Магія, ритуали, символи, сни віщі й пророчі, місце сили, історичне тло романів, сюжети, герої та їх прототипи.

Із відгуків: «Книги Алли Рогашко захоплюють незвичайним переплетенням епох, містичних явищ та невипадкових зустрічей. Роман сподобається шанувальникам магічного реалізму, історичної прози та тих, хто цінує тонкі психологічні портрети героїв».

В очікуванні Різдва

У різдвяну ніч стаються дива: зорі сяють яскравіше, зимове повітря набуває казкового присмаку, починаються найцікавіші пригоди. Завжди хочеться подовжити цю радість, вловити невагомий, особливий різдвяний настрій. Зробити це дуже просто — різдвяний дух є в кожному оповіданні  збірки "Диво на Різдво". Поряд з її героями відчуваєш красу і магію свята. Вони залюбки стають провідниками у світ, сповнений добра та любові. Ці історії солодкі, як мандаринки, зігрівають, як імбирний чай з медом, дарують надію, як перша різдвяна зірка. Щасливого Різдва!

Осінні новинки для зимових вечорів.

Довгоочікуваний день нової книги у бібліотеці відбувся.

380 новинок, найцікавіших та найсучасніших, нарешті презентували читачам.

368 із представлених на переглядах літератури упродовж дня – книги, подаровані книголюбами в межах акції «Подаруй_цікаве_бібліотеці». Серед них - вересневі новинки із Всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest 2025, книги від читацького клубу «Toxigue bookclub», від видавництва #Книголав (дарунок від гостя бібліотеки Дмитра Кулеби), від благодійного фонду «Повір у себе» (дякуємо Ірині Іванчик), подарунки від письменників, меценатів та щедрих наших читачів. Найвагоміший внесок –100 новинок українських видавництв подарували з наліпками «Незламній бібліотеці» Український ПЕН у рамках 37-ї літературно-волонтерської поїздки на Схід.

Фентезі, детективи, трилери, романтичні історії, золота класика, сучасні бестселери, книги з історії, психології, саморозвитку.

Серед дарунків - новинки від найвідоміших та улюблених авторів, військових письменників і поетів, істориків і громадських діячів. Звичайно ж, є новинки і для юних читачів, молоді та підлітків.

Не можемо не похвастатися новинками Андрія Кокотюхи, Ольги Саліпи, Степана Процюка, Світлани Талан, Дарини Гнатко, Оксани Кір’ян, Фоззі, Василя Шкляра, Артема Чапая, Павла Дерев’янка…

Читачі, шанувальники не тільки новинок, але й творів нових авторів, вже діляться відгуками про романи Олени Стяжкіної, Катерини Девдери, Юлії Салімовської, Гелія Снєгірьова.

Для тих, хто закоханий у зарубіжну класику, є 15 довгоочікуваних новинок українською мовою.

Неймовірний подарунок читачам зробила Олена Піскова, яку всі з любов’ю називають «міс Усмішка». Книги Роберт Галбрейт про детектива Корморана Страйка тепер є у нашій бібліотеці. ( ви ж знаєте, Роберт Ґалбрейт – літературне альтер-его всесвітньовідомої письменниці Джоан Роулінг) А ще – трилери всесвітньовідомих Голлі Джексона, Кейт Грей, Лайзи Джувелл, Алекса Майклідіса, а також класиків жанру, Тесс Ґеррітсен та Стівена Кінга.

Звичайно ж, є новинки для тихих романтичних вечорів разом із Шерон Гослінг, Шарі Лоу, Кетрін Райдер, Лілак Міллз, Джені Колган. А от книгу Фреї Семпсон пропонуємо прочитати всім нашим колегам.

Зігріти душу й відродити віру. Ольга Криштопа

І поезії, й мала проза львів'янки Ольги Криштопи зазивають читачів у світ емоцій і почуттів, проводять лабіринтами таємниць десь на межі добра - зла,  відкриваючи нові горизонти світу Любові, Віри, Надії. 

Зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове й підсилити себе.

           

 Наша бібліотека все частіше стає простором для літературних і філософських студій.

Гостем зустрічі студентської молоді саме у Міжнародний день філософії був  добре знаний у Полтаві філософ Ігор Вікторович Усанов.

Сфера його інтересів - антропологія, теологія, структуралізм, екзистенціалізм. Складно? Можливо. Та зустріч швидко перетворилася на діалог, дискусію, а насамкінець – на повне взаєморозуміння, але з бажанням зустрітися знову..

Тема розмови – світогляд. Спілкування Ігоря Вікторовича з молоддю не обмежилося   «поглядом на світ» чи «поглядом» людини на себе. Послідовні історії, заглиблення в нетрі понять «любові», «кохання», «вірності», «ми і я», «хімії й біології почуттів», дуже вдалі порівняння, готовність слухачів чути, апелювати фактами, дискутувати спілкування зробили змістовним і оригінальним.

 Як з’ясувалося, погляд  на світ крізь призму ціннісно-культурних визначень захопливий, привабливий і унікальний для кожного окремо.

Ми живемо в епоху, коли загострилися проблеми, від вирішення яких залежить відповідь на питання: бути чи не бути не тільки людині, а й людству на Землі в цілому. Та головне – якій бути Людині?

Світогляд, як з’ясувалося упродовж спілкування, не така й складна тема.  Але важлива. Це серцевина свідомості та самосвідомості особистості. Це розуміння людьми і світу, і самих себе, свого місця в ньому. Вона є в кожного та інколи дуже відрізняються.

Можна, звичайно, спробувати сховатися від всіх болісних проблем за принципом: моя хата з краю. . . Але чи це гідно Людини?

Ігор Вікторович, як філософ, заманював молодь на «слизькі» теми, створював ситуації, які  викликали сумніви у своїй надійності, спонукав до роздумів, розмов. Швидка реакція та бажання присутніх говорити відверто на теми, які їх хвилюють, додали спілкуванню несподіваності й оригінальності.

Із відгуків:

«Відкрила для себе філософію. Подача матеріалу доступна навіть для тих, хто у цьому повний нуль»

«Знання ніколи не бувають зайвими. Такі зустрічі потрібні, щоб підсилити себе»

Отож, любі друзі, якщо ви готові зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове, але актуальне й корисне – ласкаво просимо до філософських розмов.

 

 

 

"Віддавати – це отримувати для себе ще більше".

             

У бібліотеці-філії №4 відбулися перегляд та обговорення документальної стрічки режисера Антоніо Лукіча "Як пройшли мої літні канікули?".

Фільм показали за програмою 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

«Тема цьогорічного фестивалю - Рідкісний ресурс". Модератор зустрічі Олена Бурім зазначила: « Тема виникла з асоціацій і роздумів щодо угоди про рідкісноземельні метали: "У нас і справді є що викопати. А ще у нас є унікальні чорноземи. А також є ресурси, які не викопаєш, але вони не менш цінні за метали".

Це була інтегративна інклюзивна зустріч творчої студентської молоді та молоді ГО «Рівновага - плюс» групи «Надія Є!»

Документальний фільм Антоніо Лукіча викликав різні емоції, змусив замислитися, мотивував до розмов, зокрема про «свої історії».

Українського режисера називають одним із найвиразніших і найтепліших українських режисерів нового покоління. Його дебютна стрічка «Мої думки тихі» стала справжнім відкриттям, а фільм-новинка «Як пройшли мої літні канікули» , запропонований для перегляду, - це теплий погляд режисера на життя молоді, її мрії й надії.

«Кожен із нас колись писав цей твір. Це відбувається кожного 1 вересня, але чомусь завжди застає тебе зненацька.

Мені стало цікаво, а як підлітки у сучасній Україні провели своє літо? Як діти з різних куточків України - по-різному чи, навпаки, однаково - відчувають життя? Що спільного серед них, що різного? Ми звикли чути історії про «відпочинок на морі», «велосипедні прогулянки» та «спортивні перемоги». Але що розкажуть підлітки в сучасній Україні? Чи буде їхнє життя виглядати якось інакше?» Але навіть війна не в силах скасувати їхню молодість і пристрасть до життя, до емоцій і пригод.

15-хвилинна стрічка об’єднала всіх учасників зустрічі. Говорили про війну, про біль і втрати, але й про мрії, про віру, про надію.

Жвавий діалог після перегляду фільму – це успіх і цікавий досвід, який матиме продовження.