Зігріти душу й відродити віру. Ольга Криштопа

І поезії, й мала проза львів'янки Ольги Криштопи зазивають читачів у світ емоцій і почуттів, проводять лабіринтами таємниць десь на межі добра - зла,  відкриваючи нові горизонти світу Любові, Віри, Надії. 

Зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове й підсилити себе.

           

 Наша бібліотека все частіше стає простором для літературних і філософських студій.

Гостем зустрічі студентської молоді саме у Міжнародний день філософії був  добре знаний у Полтаві філософ Ігор Вікторович Усанов.

Сфера його інтересів - антропологія, теологія, структуралізм, екзистенціалізм. Складно? Можливо. Та зустріч швидко перетворилася на діалог, дискусію, а насамкінець – на повне взаєморозуміння, але з бажанням зустрітися знову..

Тема розмови – світогляд. Спілкування Ігоря Вікторовича з молоддю не обмежилося   «поглядом на світ» чи «поглядом» людини на себе. Послідовні історії, заглиблення в нетрі понять «любові», «кохання», «вірності», «ми і я», «хімії й біології почуттів», дуже вдалі порівняння, готовність слухачів чути, апелювати фактами, дискутувати спілкування зробили змістовним і оригінальним.

 Як з’ясувалося, погляд  на світ крізь призму ціннісно-культурних визначень захопливий, привабливий і унікальний для кожного окремо.

Ми живемо в епоху, коли загострилися проблеми, від вирішення яких залежить відповідь на питання: бути чи не бути не тільки людині, а й людству на Землі в цілому. Та головне – якій бути Людині?

Світогляд, як з’ясувалося упродовж спілкування, не така й складна тема.  Але важлива. Це серцевина свідомості та самосвідомості особистості. Це розуміння людьми і світу, і самих себе, свого місця в ньому. Вона є в кожного та інколи дуже відрізняються.

Можна, звичайно, спробувати сховатися від всіх болісних проблем за принципом: моя хата з краю. . . Але чи це гідно Людини?

Ігор Вікторович, як філософ, заманював молодь на «слизькі» теми, створював ситуації, які  викликали сумніви у своїй надійності, спонукав до роздумів, розмов. Швидка реакція та бажання присутніх говорити відверто на теми, які їх хвилюють, додали спілкуванню несподіваності й оригінальності.

Із відгуків:

«Відкрила для себе філософію. Подача матеріалу доступна навіть для тих, хто у цьому повний нуль»

«Знання ніколи не бувають зайвими. Такі зустрічі потрібні, щоб підсилити себе»

Отож, любі друзі, якщо ви готові зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове, але актуальне й корисне – ласкаво просимо до філософських розмов.

 

 

 

"Віддавати – це отримувати для себе ще більше".

             

У бібліотеці-філії №4 відбулися перегляд та обговорення документальної стрічки режисера Антоніо Лукіча "Як пройшли мої літні канікули?".

Фільм показали за програмою 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

«Тема цьогорічного фестивалю - Рідкісний ресурс". Модератор зустрічі Олена Бурім зазначила: « Тема виникла з асоціацій і роздумів щодо угоди про рідкісноземельні метали: "У нас і справді є що викопати. А ще у нас є унікальні чорноземи. А також є ресурси, які не викопаєш, але вони не менш цінні за метали".

Це була інтегративна інклюзивна зустріч творчої студентської молоді та молоді ГО «Рівновага - плюс» групи «Надія Є!»

Документальний фільм Антоніо Лукіча викликав різні емоції, змусив замислитися, мотивував до розмов, зокрема про «свої історії».

Українського режисера називають одним із найвиразніших і найтепліших українських режисерів нового покоління. Його дебютна стрічка «Мої думки тихі» стала справжнім відкриттям, а фільм-новинка «Як пройшли мої літні канікули» , запропонований для перегляду, - це теплий погляд режисера на життя молоді, її мрії й надії.

«Кожен із нас колись писав цей твір. Це відбувається кожного 1 вересня, але чомусь завжди застає тебе зненацька.

Мені стало цікаво, а як підлітки у сучасній Україні провели своє літо? Як діти з різних куточків України - по-різному чи, навпаки, однаково - відчувають життя? Що спільного серед них, що різного? Ми звикли чути історії про «відпочинок на морі», «велосипедні прогулянки» та «спортивні перемоги». Але що розкажуть підлітки в сучасній Україні? Чи буде їхнє життя виглядати якось інакше?» Але навіть війна не в силах скасувати їхню молодість і пристрасть до життя, до емоцій і пригод.

15-хвилинна стрічка об’єднала всіх учасників зустрічі. Говорили про війну, про біль і втрати, але й про мрії, про віру, про надію.

Жвавий діалог після перегляду фільму – це успіх і цікавий досвід, який матиме продовження.

Приховані сенси давно відомих фактів.

    

У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч із  Вадимом Денисенком, який завітав до Полтави з презентацією книги «Постпутін. Росія, з якою нам доведеться жити наступні 50 років"».

Книга написана у співавторстві з Віталієм Пировичем, а співорганізатор зустрічі - дискусійний клуб «Сентенція».

 Новинку видавництва «Наш Формат»  називають  «вдалою спробою розібратися в нашаруваннях путінської Росії».

Автори розглядають ймовірні сценарії розвитку Росії після завершення епохи Путіна. Чи настане лібералізація, чи авторитарний режим зміцнить свої позиції на десятиліття вперед?

Упродовж розмови Вадим Денисенко глибоко проаналізував формування Путіна та путінського режиму, ведучи діалог з присутніми, відповідаючи на їхні запитання.

Для чого читати книгу?

«Хоч би як дивно це звучало, але. Попри величезний страх, оточення Путіна вже почало готуватися до транзиту влади. За цих обставин путінська росія буде жити у міфах, створених Путіним. І головне - побудована Путіним політична система спробує вижити й за часів нового керівника. Тому так важливо вже зараз зрозуміти механізми функціонування цієї системи і знати її больові точки.»

Аналізуючи сходження Путіна до влади аж до радикальних змін після бунту Пригожіна, Вадим Денисенко розкрив приховані сенси давно відомих фактів для присутніх у залі.

Автори докладно пояснюють, чому «Путін перестав покладатися на силовиків і тихо зосередив свою владу в межах політичної системи, жертвуючи навіть довірою до ФСБ. На сторінках книги розглядається, як формується нова політична архітектура в Росії та які персонажі визначатимуть курс країни в наступні 50 років».

 Вадим Денисенко поділився з присутніми думками щодо оцінки впливу культу Путіна після його усунення від влади та щодо геополітичного майбутнього РФ.

 Книга «Постпутін» - спроба зазирнути у не таке вже й далеке майбутнє, коли «росією правитеме хтось інший, а не Владімір Путін. А для цього потрібно реалістично подивитися на ті міфи, якими обріс культ Владіміра Путіна і якими більшість дослідників оперує як доконаними фактами»

       

 

"Листя виросте з листочків"

Простими словами про складні та важливі речі говорили з третьокласниками напередодні дня Гідності і Свободи.

Школярі про свято вже знали й готувалися до серйозної розмови, прочитавши історичні (дитячі) книги видавництва «Портал». Познайомившись із історією України з давніх часів, її героїчними сторінками, юні читачі швидко адаптувалися до розмови.

 Поняття «гідність та свобода» вчилися розуміти разом із героями книг Всеволода Нестайка, Сашка Дерманського, Галини Вдовиченко, Тетяни Луньової.

Оповідання Леоніда Полтави «Маленький дзвонар із Конотопу» допомогло перенести дітей у реальний світ, хоча й історичних подій 1659 року. Це один із прикладів боротьби українського народу за незалежність.

Зміст оповідання та важливість сміливого вчинку їхнього однолітка з оповідання третьокласники зрозуміли. Тому обговорення вдалося змістовним. Їх висновки, мабуть, здивували б і дорослих.

«Маленький дзвонар Павлусь мав свободу вибору».

«Його сміливий вчинок врятував  рідне місто від ворогів». 

«У боротьбі за свободу важливі всі, незалежно від віку.»

 «Павлусь більш за все не знав слова «патріот», але став на захист рідного міста, ризикуючи життям»

Рольова гра «Про свободу, гідність», побудована на сюжетах українських казок, допомогла школярам зрозуміти, що поряд із словом «свобода» важливі такі поняття , як відповідальність, жити по закону. Порушення законів, нехтування відповідальністю  веде до приниження гідності людини.

Найскладніше було знайти у дитячій літературі приклади, які б привели дітей до розуміння слова «революція». Але ми справилися, бо дітям було цікаво, навіть важливо, зрозуміти. Отже, непокора, бунт, революція.  

Але у кожної дитини нехай буде щасливе майбутнє, вимріяне романтикою, поезією, вірою, надією, любов’ю. 

Вогник пам'яті мільйонам жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

До сліз. До болю. "Боже яблучко" Раїси Плотникової

Маленький колючий мандрівник може бути не колючим.

          

  Наша бібліотека - це друга оселя для  вихованців артмайстерні, в якій вона проводить найактивнішу частину тижня – неділю.

Юні майстрині формують тут свою особистість та, на додачу до нових знань, отримують важливі життєві навички, окрім творчого натхнення.

«Їжачок-хитрячок із голок та шпичок пошив собі піджачок» - чи не кожен школярик - першокласник знає цей вірш Платона Воронька.

У природі у їжачка голочки з шпичок. Та чи всі знаєте, що у дорослого їжака на спині може бути від 5 до 7 тисяч голочок. Це змінені шерстинки, які не колються, коли їжачок спокійний. А коли зляканий, начувайтеся! Він скручується в клубочок і тоді його майже неможливо вкусити чи зловити.

Їжачок – маленький колючий мандрівник, якого часто зустрічають у віршах, казках, мультиках і, навіть, у садах біля будинків. Він носить на спинці голочки, дуже полюбляє тишу й веде переважно нічний спосіб життя. Але за його колючим виглядом ховається справжній симпатяга з цілим набором цікавих умінь!

«Їжаки – нічні тварини. Вдень вони сплять, а вночі вирушають на пошуки їжі. На спині вони не носять ні яблук, ні груш, ні слив, як розповідають  у казках. Це вигадка!»

«Їжаки дуже добре чують і мають чудовий нюх, але бачать вони слабенько».

«Маленькі їжачата народжуються без голок. Але вже через кілька годин  вони з’являються».

 Скільки всього цікавого дізналися юні майстрині з життя їжачків, поки виготовляли «свої» милі й цікаві створіння. Не з голок і шпичок. Для цього потрібні були клубочки барвистих ниток, фоаміран, ножиці, клей та ще оченята-намистинки. Звичайно ж, гарний настрій, творче натхнення та уважність. Рівненько вирізали – гарненько вкладеться. Акуратно ниточки намотали – чудовий піджачок у їжачка буде. Модний і стильний.

Неймовірний настрій, чудова атмосфера наповнена креативністю й фантазією надихнули майстринь на створення унікальних виробів.

А якщо хочете дізнатись ще більше – вас чекають нові цікаві книги у бібліотеці.

"Улюблені з дитинства"

           

 Деякі літературні твори не втрачають актуальності десятиліттями і довше, стають класикою та тішать і надихають покоління за поколінням.

Домашнє завдання першокласники виконали на відмінно.

Кожен розповів родинну історію про улюблені книги своїх тат і мам, дідуся чи бабусі. Виявляється – серед найулюбленіших авторів для багатьох поколінь Всеволод Нестайко зі своїми дитячими шедеврами. «Дивовижні пригоди у лісовій школі», «Пригоди Журавлика», «В Країні Сонячних Зайчиків» очолили ТОП 5 улюблених книг з дитинства. А ще -«Маленький принц», «Пригоди Карлсона, що живе на даху», казки Андерсена та Шарля Перро.

Книга Беатріс Поттер «Кролик Пітер» 1956 року видання названа родинною реліквією. Вона була улюбленою для трьох поколінь читачів родини Іваницьких.

Найцікавіші книги дитинства – це добрі історії про казкових та майже реальних персонажів, які вчать дітей щиро дружити та вірити в добро, безкорисливо допомагати й не боятися складнощів, зважувати рішення та думати про відповідальність за них. Це дитячі книги, які із задоволенням читають у родинах і діти, і дорослі.

 Як завжди, на дітей чекав сюрприз. Їм представили новинки талановитих авторів, які допоможуть дітям відчути та зрозуміти вічні людські цінності, дізнатися про інші світи – реальні й фантастичні, і навіть впізнати себе. Бо книг із реальними історіями, які підслухали дитячі письменники, у бібліотеці є багато. Кузько Кузякін розповідає про другокласників, а Сашко Дерманський переповів Вікусині історії. Галина Пустовгар, Валентина Вздульська, Марія Артеменко, Марина Павленко пишуть про дітей і для дітей.

 Кожна сучасна книга якісно проілюстрована та красиво оформлена. Діти були приємно вражені та дійсно задоволені новинками. Всі презентовані книги знайшли своїх юних шанувальників.

Зібравши дитячі видання серії «Улюблена книга дитинства»  бібліотека дарує можливість дітям цікаво та з користю провести час за читанням.

"Реквієм для Рози" Раїси Плотникової

На роботу завжди беріть із собою цукерки!

   Гелловін викликає інтерес у дітей, і навіть дорослих.

Хочете Ви  чи не хочете поринути у містичну атмосферу свята (нехай воно вже пройшло) вас не запитують. Все одно вам прийдеться стати учасником  містичних подій, якщо ви працюєте у бібліотеці, а першокласники школи 23 вже стали вашими друзями.

«Ви не святкували Гелловін? І до вас не приходили монстри, чудовиська, скелети, мреці?», - дивувалися юні читайлики, коли ми говорили про улюблені фантастично-містичні дитячі книги. Школярики розповідали цікаві історії-жахастики, ділилися відгуками про мультфільми. Та ніщо не віщувало, що завтра вранці  на нас чекатиме приголомшливий сюрприз.

До бібліотеки зранку заявилися  справжнісінькі герої з книг і мультфільмів. У найоригінальніших, найвеселіших та жахливо страшних костюмах почалася вечірка.

Навіть якщо Ви не захоплюєтесь скелетами, мексиканськими черепами або міфічними персонажами дитячих мультфільмів, не стати учасником свята було неможливо.

Чудові наші юні друзі люблять не тільки читати, а й дарувати радість. А  ми тепер знаємо все про книги-жахастики  та що маємо робити, коли зненацька вигукують: "Цукерки або смерть!"

 

    

 

 

 

Не бійтесь заглядати у словник.

         

    У бібліотеці зібралися шестикласники школи 23, щоб разом заглянути у таємниці словників під час літературної гри.

 Страшні-престрашні секрети, закодовані у товстих, тоненьких, великих і маленьких книгах з дивними назвами «тлумачний», «фразеологічний», «ідіом», «паронімів», «крилатих слів», школярів якось не дуже здивували.  Але це було спочатку, поки на столах не з'явилися 18 незрозумілих книг, які стали зрозумілими всього за тридцять хвилин.

Дивина! Без магії не обійшлося. Чарівниці-консультанти , мабуть таки начаклували, бо переляк "заглядати у словник", як "рукою зняло".

Найбільше школярам сподобалося мандрувати королівством фразеологізмів. "І не такі вже вони й страшні", " закляття знято", "таємниці розгадано" - сипалися відгуки від учасників гри після  години спілкування.

«Цікаво, класно, весело», - так високо оцінили гру шестикласники. І це ми ще про прислів’я не говорили. Наприклад: «Не кажи не вмію, а кажи навчуся.»