"Невже це може бути?" (Підслухана історія)

"Обережно, мрії мають властивість здійснюватися", - попереджає і дітей, і дорослих дитяча письменниця  Зоряна Кіндратишин. Саме так трапилося із Санта-Клаусом із далекої Америки. Розгніваний на недобрі вчинки дітей, він задрімав у своєму кріслі біля каміна, а прокинувся десятилітнім хлопчиком на вокзалі у невеличкому містечку Стрий, де мешкає авторка казки "Мандаринка під ялинку". 

Щасливих зимових свят!

Тиждень різдвяних ідей у бібліотеці-філії 4 закінчився, але тепло підготовки до Різдва залишиться назавжди у маленьких серцях учасників арт майстерні. Щиро вдячні нашій феї - волонтерці Ларисі Леонідівні Гецелевич за творчу, креативну, затишну атмосферу передріздвяних посиденьок.   

Кожна зустріч - це щасливі миті натхнення, нові ідеї, спільні обговорення, які перетворюютьсяна родинні посиденьки. Нелегко дорослим не приєднатися до творчої атмосфери, яка стає інколи найщасливішими спільними митями. Поринувши у світ різдвяного дива, гуртківці створили свій власний казковий світ своїми руками!

Переконалися і, навіть більше, довели рідним і друзям, що можна легко та швидко зробити стильний святковий декор, який прикрасить дім або стане чудовим подарунком. Головне - уважно, крок за кроком, слухати настанови майстрині, слідувати за її порадами. Не страшно помилитися. Головне - вчасно помітити помилку й виправити. Оздоблення - це вже власна фантазія. Тому кожен виріб унікальний, Навіть, коли створюють юні майстрині по декілька, вони обов’язково відрізняються. І тоді оживає різдвяна композиція, створюючи казкову атмосферу, яка надихає на святковий настрій.

Чудовим подарунком для мами стане рукавичка, зроблена дбайливими руками доні чи сина. А можливо прикраси, саме ці прикраси, стануть головним декором свята.

А ввечері сталося диво.

     “Яке ж то Різдво без зими? - замислилися юні чомусики, першокласники й першокласниці школи 23. Рішення довго чекати не довелося. Можна запитати у ШІ або зібратися в улюбленій бібліотеці - філії 4, особливо, коли віриш у різдвяні дива.

До речі, ШІ та автори збірки “Зимова книжка” однієї думки. Цитуємо: “Щоб закликати зиму та сніг, можна використовувати народні методи, дитячі заклички типу «Іди, іди, сніжечку, зварю тобі гречечки/макаронів». А для підсилення бажання можна створити зимову атмосферу: малювати сніжинки, ліпити з пластиліну сніговиків, робити аплікації із зображенням зими, щоб «принадити» сніг”.

ДІДУХ - це дух дідів

         У бібліотеці-філії №4 відбувся  етнографічний майстер-клас "Різдвяний оберіг", натхненником якого стала туристична агенція «Скарбничка мандрів», безпосередньо її керівниця Наталія Скорик.

Запросивши на зустріч майстриню Катерину Ракович, яка добре знається на різдвяних таємницях, і діти, і дорослі відчули справжній дух Різдва.

Виготовлення Дідуха, символа українського Різдва – це особлива магія помножена на світло, добро, тепло, перемогу.

 У фейсбуці Наталія Крилівська після зустрічі написала: « Дідух – це Дух Дідів. І це не прикраса, і не фольклорна деталь для красивого фото. Це річ, яка тримає пам’ять.»

Колись у наших хатах на Різдво не було ялинок з іграшками й гірляндами. Стояв Дідух - сніп із зерна, вирощеного власними руками. Його не ставили для краси, його вносили з повагою. Слово «Дідух» походить від «дід» - предок, пращур.

У народній традиції він уособлював духів померлих родичів, які на Святвечір повертаються додому. Тому Дідуха вносили після заходу сонця. Зазвичай це робив господар у тиші, з молитвою. Дідуха ставили на покуті: там, де місце найважливішому. Це був жест, який означав - ми не самі, за нашими спинами стоїть Рід.

Дідуха плели з першого або з останнього снопа жнив, і в цьому теж немає випадковості. Перший - це початок, останній - повнота прожитого. У ньому зерно, яке витримало дощі, холод, працю, втрати і все одно дало плід.

Мені завжди здавалося, що це дуже яскравий символ про здатність триматися. Бо виживає не той, кому легко, а той, хто не зламався».

Хто придумав сніг?

В очікуванні дива.

      

   Етнографічною годиною «Різдвяні історії» стартував у бібліотеці-філії №4 Тиждень різдвяних ідей.

Саме зараз час для читання найдобріших та найсвітліших історій, наповнених дружбою, пригодами, дивами та очікуванням Різдвяних свят! Тому саме такими історіями, які точно сподобаються нашим юним читачам та читачкам, ділилися упродовж години.

     Казки про магію доброти й силу щирих бажань згадували другокласники разом із Тетяною Григорівною. Не обійшлося без веселого гармидеру, який зчинили не школярики, а герої казок серії пригод про Різдвозавра.

«Бо в Різдво всі мають веселитися, - вважають французькі автори. Навіть  чудовисько, що живе в глибині озера, читає добру книжечку про різдвяні подарунки». Тож з такими історіями святкування точно буде цікавішим, а зима - теплішою.

Справжній дух Різдва відчули діти, слухаючи казку Надійки Гербіш про родину їжачків. Разом з героями казки дізналися як готуються до свята, слухали історію про народження Ісуса та чому називається так одне з найголовніших зимових свят.

На прикладах героїв усі разом вчилися бути мудрими, розважливими і відкривати серця для доброти.

Найбільше розмов було навколо «Різдвяної свинки», від авторки серії книг про Гаррі Поттера. Пригодницький роман про хлопчика Джека та гарне оформлення книжки з ілюстраціями  навіть найсумніший вечір перетворить у казковий і неймовірно затишний.

Різдвяні історії із "Зимової книжки"

    Автори збірника «Зимова книжка» у жвавій художній формі знайомлять дітей  із священними подіями та християнськими святами. Різдво, Введення, Хрещення, Стрітення, а також про «зимових» святих: Катерину, Андрія, Варвару розповідають українські письменники, етнографи, поети. Та найбільших скарб «Зимової книжки» - казки. Авторські, ексклюзивні, які Ви, юні друзі, не знайдете в інших збірниках. От Ви ули казку дитячої письменниці Валентини Вздульської про Чорного і Білого, чи то кота чи собаку… А може то про дива, які завжди відбуваються у переддень різдвяних свят

«Бережіть своє світло». Зустріч з Аллою Рогашко

   
        У бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із письменницею Аллою Рогашко, авторкою семи романів, крайній із яких «Містеріум» нещодавно вийшов друком у видавництві «Український пріоритет».

Алла Рогашко живе у Рівному, захоплюється театром, кінематографом, музикою, психологією та літературою. Її проза  не вписуються в стандарти українського жіночого, як його називають роману, з елементами містики й готики. Магічний реалізм Алли Рогашко – це значно глибше й цікавіше.

Зустріч у бібліотеці для когось стала відкриттям нового жанру, а для декого – нової письменниці. Саме так: романтичної й сильної, стриманої й багатознаючої,  харизматичної й незбагненної. Життєвим кредом Алли Рогашко є щирість, відвертість і «бути собою попри все».

Спілкування вдалося змістовним і цікавим, дякуючи активності читачів.

Говорили про малу прозу Алли Рогашко, про її перші романи.  Найбільше розмов і питань було навколо наступних чотирьох романів, які літературознавці відносять до магічного реалізму: «Свідки дзеркала», «Сни з колодязя», «Провидець» і «Містеріум».

«Містика – це реальність, просто інша, яку не всі помічають. Це неможливо пояснити чи збагнути до кінця. І все це виливається у тексти. Цього не заплануєш і спеціально не вигадаєш. Це мимоволі приходить і складає всі ті розпорошені в тексті пазлики, які аж в кінці являють цілісну картину», – ділилася думками Алла Рогашко з читачами.

За всієї несхожості її романів, їм властива одна спільна риса – присутність реального світу, що межує зі світом невидимого, нез’ясованого, а отже таємничого й загадкового. До речі, вже кілька років Алла Рогашко пише від імені чоловіків.

В очікуванні Різдва

У різдвяну ніч стаються дива: зорі сяють яскравіше, зимове повітря набуває казкового присмаку, починаються найцікавіші пригоди. Завжди хочеться подовжити цю радість, вловити невагомий, особливий різдвяний настрій. Зробити це дуже просто — різдвяний дух є в кожному оповіданні  збірки "Диво на Різдво". Поряд з її героями відчуваєш красу і магію свята. Вони залюбки стають провідниками у світ, сповнений добра та любові. Ці історії солодкі, як мандаринки, зігрівають, як імбирний чай з медом, дарують надію, як перша різдвяна зірка. Щасливого Різдва!

Осінні новинки для зимових вечорів.

Довгоочікуваний день нової книги у бібліотеці відбувся.

380 новинок, найцікавіших та найсучасніших, нарешті презентували читачам.

368 із представлених на переглядах літератури упродовж дня – книги, подаровані книголюбами в межах акції «Подаруй_цікаве_бібліотеці». Серед них - вересневі новинки із Всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest 2025, книги від читацького клубу «Toxigue bookclub», від видавництва #Книголав (дарунок від гостя бібліотеки Дмитра Кулеби), від благодійного фонду «Повір у себе» (дякуємо Ірині Іванчик), подарунки від письменників, меценатів та щедрих наших читачів. Найвагоміший внесок –100 новинок українських видавництв подарували з наліпками «Незламній бібліотеці» Український ПЕН у рамках 37-ї літературно-волонтерської поїздки на Схід.

Фентезі, детективи, трилери, романтичні історії, золота класика, сучасні бестселери, книги з історії, психології, саморозвитку.

Серед дарунків - новинки від найвідоміших та улюблених авторів, військових письменників і поетів, істориків і громадських діячів. Звичайно ж, є новинки і для юних читачів, молоді та підлітків.

Не можемо не похвастатися новинками Андрія Кокотюхи, Ольги Саліпи, Степана Процюка, Світлани Талан, Дарини Гнатко, Оксани Кір’ян, Фоззі, Василя Шкляра, Артема Чапая, Павла Дерев’янка…

Читачі, шанувальники не тільки новинок, але й творів нових авторів, вже діляться відгуками про романи Олени Стяжкіної, Катерини Девдери, Юлії Салімовської, Гелія Снєгірьова.

Для тих, хто закоханий у зарубіжну класику, є 15 довгоочікуваних новинок українською мовою.

Зігріти душу й відродити віру. Ольга Криштопа

І поезії, й мала проза львів'янки Ольги Криштопи зазивають читачів у світ емоцій і почуттів, проводять лабіринтами таємниць десь на межі добра - зла,  відкриваючи нові горизонти світу Любові, Віри, Надії. 

Зазирнути у свій власний світ, ризикнути відкрити нове й підсилити себе.

      

 Наша бібліотека все частіше стає простором для літературних і філософських студій.

Гостем зустрічі студентської молоді саме у Міжнародний день філософії був  добре знаний у Полтаві філософ Ігор Вікторович Усанов.

Сфера його інтересів - антропологія, теологія, структуралізм, екзистенціалізм. Складно? Можливо. Та зустріч швидко перетворилася на діалог, дискусію, а насамкінець – на повне взаєморозуміння, але з бажанням зустрітися знову..

Тема розмови – світогляд. Спілкування Ігоря Вікторовича з молоддю не обмежилося   «поглядом на світ» чи «поглядом» людини на себе. Послідовні історії, заглиблення в нетрі понять «любові», «кохання», «вірності», «ми і я», «хімії й біології почуттів», дуже вдалі порівняння, готовність слухачів чути, апелювати фактами, дискутувати спілкування зробили змістовним і оригінальним.

 Як з’ясувалося, погляд  на світ крізь призму ціннісно-культурних визначень захопливий, привабливий і унікальний для кожного окремо.

Ми живемо в епоху, коли загострилися проблеми, від вирішення яких залежить відповідь на питання: бути чи не бути не тільки людині, а й людству на Землі в цілому. Та головне – якій бути Людині?

Світогляд, як з’ясувалося упродовж спілкування, не така й складна тема.  Але важлива. Це серцевина свідомості та самосвідомості особистості. Це розуміння людьми і світу, і самих себе, свого місця в ньому. Вона є в кожного та інколи дуже відрізняються.

"Віддавати – це отримувати для себе ще більше".

             

У бібліотеці-філії №4 відбулися перегляд та обговорення документальної стрічки режисера Антоніо Лукіча "Як пройшли мої літні канікули?".

Фільм показали за програмою 22-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

«Тема цьогорічного фестивалю - Рідкісний ресурс". Модератор зустрічі Олена Бурім зазначила: « Тема виникла з асоціацій і роздумів щодо угоди про рідкісноземельні метали: "У нас і справді є що викопати. А ще у нас є унікальні чорноземи. А також є ресурси, які не викопаєш, але вони не менш цінні за метали".

Це була інтегративна інклюзивна зустріч творчої студентської молоді та молоді ГО «Рівновага - плюс» групи «Надія Є!»

Документальний фільм Антоніо Лукіча викликав різні емоції, змусив замислитися, мотивував до розмов, зокрема про «свої історії».

Українського режисера називають одним із найвиразніших і найтепліших українських режисерів нового покоління. Його дебютна стрічка «Мої думки тихі» стала справжнім відкриттям, а фільм-новинка «Як пройшли мої літні канікули» , запропонований для перегляду, - це теплий погляд режисера на життя молоді, її мрії й надії.

«Кожен із нас колись писав цей твір. Це відбувається кожного 1 вересня, але чомусь завжди застає тебе зненацька.

Мені стало цікаво, а як підлітки у сучасній Україні провели своє літо? Як діти з різних куточків України - по-різному чи, навпаки, однаково - відчувають життя? Що спільного серед них, що різного? Ми звикли чути історії про «відпочинок на морі», «велосипедні прогулянки» та «спортивні перемоги». Але що розкажуть підлітки в сучасній Україні? Чи буде їхнє життя виглядати якось інакше?» Але навіть війна не в силах скасувати їхню молодість і пристрасть до життя, до емоцій і пригод.

Приховані сенси давно відомих фактів.

    

У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч із  Вадимом Денисенком, який завітав до Полтави з презентацією книги «Постпутін. Росія, з якою нам доведеться жити наступні 50 років"».

Книга написана у співавторстві з Віталієм Пировичем, а співорганізатор зустрічі - дискусійний клуб «Сентенція».

 Новинку видавництва «Наш Формат»  називають  «вдалою спробою розібратися в нашаруваннях путінської Росії».

Автори розглядають ймовірні сценарії розвитку Росії після завершення епохи Путіна. Чи настане лібералізація, чи авторитарний режим зміцнить свої позиції на десятиліття вперед?

Упродовж розмови Вадим Денисенко глибоко проаналізував формування Путіна та путінського режиму, ведучи діалог з присутніми, відповідаючи на їхні запитання.

Для чого читати книгу?

«Хоч би як дивно це звучало, але. Попри величезний страх, оточення Путіна вже почало готуватися до транзиту влади. За цих обставин путінська росія буде жити у міфах, створених Путіним. І головне - побудована Путіним політична система спробує вижити й за часів нового керівника. Тому так важливо вже зараз зрозуміти механізми функціонування цієї системи і знати її больові точки.»

"Листя виросте з листочків"

Простими словами про складні та важливі речі говорили з третьокласниками напередодні дня Гідності і Свободи.

Школярі про свято вже знали й готувалися до серйозної розмови, прочитавши історичні (дитячі) книги видавництва «Портал». Познайомившись із історією України з давніх часів, її героїчними сторінками, юні читачі швидко адаптувалися до розмови.

 Поняття «гідність та свобода» вчилися розуміти разом із героями книг Всеволода Нестайка, Сашка Дерманського, Галини Вдовиченко, Тетяни Луньової.

Оповідання Леоніда Полтави «Маленький дзвонар із Конотопу» допомогло перенести дітей у реальний світ, хоча й історичних подій 1659 року. Це один із прикладів боротьби українського народу за незалежність.

Зміст оповідання та важливість сміливого вчинку їхнього однолітка з оповідання третьокласники зрозуміли. Тому обговорення вдалося змістовним. Їх висновки, мабуть, здивували б і дорослих.

«Маленький дзвонар Павлусь мав свободу вибору».

«Його сміливий вчинок врятував  рідне місто від ворогів». 

«У боротьбі за свободу важливі всі, незалежно від віку.»

 «Павлусь більш за все не знав слова «патріот», але став на захист рідного міста, ризикуючи життям»

Рольова гра «Про свободу, гідність», побудована на сюжетах українських казок, допомогла школярам зрозуміти, що поряд із словом «свобода» важливі такі поняття , як відповідальність, жити по закону. Порушення законів, нехтування відповідальністю  веде до приниження гідності людини.

Найскладніше було знайти у дитячій літературі приклади, які б привели дітей до розуміння слова «революція». Але ми справилися, бо дітям було цікаво, навіть важливо, зрозуміти. Отже, непокора, бунт, революція.  

Але у кожної дитини нехай буде щасливе майбутнє, вимріяне романтикою, поезією, вірою, надією, любов’ю. 

Вогник пам'яті мільйонам жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

До сліз. До болю. "Боже яблучко" Раїси Плотникової

Маленький колючий мандрівник може бути не колючим.

          

  Наша бібліотека - це друга оселя для  вихованців артмайстерні, в якій вона проводить найактивнішу частину тижня – неділю.

Юні майстрині формують тут свою особистість та, на додачу до нових знань, отримують важливі життєві навички, окрім творчого натхнення.

«Їжачок-хитрячок із голок та шпичок пошив собі піджачок» - чи не кожен школярик - першокласник знає цей вірш Платона Воронька.

У природі у їжачка голочки з шпичок. Та чи всі знаєте, що у дорослого їжака на спині може бути від 5 до 7 тисяч голочок. Це змінені шерстинки, які не колються, коли їжачок спокійний. А коли зляканий, начувайтеся! Він скручується в клубочок і тоді його майже неможливо вкусити чи зловити.

Їжачок – маленький колючий мандрівник, якого часто зустрічають у віршах, казках, мультиках і, навіть, у садах біля будинків. Він носить на спинці голочки, дуже полюбляє тишу й веде переважно нічний спосіб життя. Але за його колючим виглядом ховається справжній симпатяга з цілим набором цікавих умінь!

«Їжаки – нічні тварини. Вдень вони сплять, а вночі вирушають на пошуки їжі. На спині вони не носять ні яблук, ні груш, ні слив, як розповідають  у казках. Це вигадка!»

«Їжаки дуже добре чують і мають чудовий нюх, але бачать вони слабенько».

«Маленькі їжачата народжуються без голок. Але вже через кілька годин  вони з’являються».

 Скільки всього цікавого дізналися юні майстрині з життя їжачків, поки виготовляли «свої» милі й цікаві створіння. Не з голок і шпичок. Для цього потрібні були клубочки барвистих ниток, фоаміран, ножиці, клей та ще оченята-намистинки. Звичайно ж, гарний настрій, творче натхнення та уважність. Рівненько вирізали – гарненько вкладеться. Акуратно ниточки намотали – чудовий піджачок у їжачка буде. Модний і стильний.

"Улюблені з дитинства"

           

 Деякі літературні твори не втрачають актуальності десятиліттями і довше, стають класикою та тішать і надихають покоління за поколінням.

Домашнє завдання першокласники виконали на відмінно.

Кожен розповів родинну історію про улюблені книги своїх тат і мам, дідуся чи бабусі. Виявляється – серед найулюбленіших авторів для багатьох поколінь Всеволод Нестайко зі своїми дитячими шедеврами. «Дивовижні пригоди у лісовій школі», «Пригоди Журавлика», «В Країні Сонячних Зайчиків» очолили ТОП 5 улюблених книг з дитинства. А ще -«Маленький принц», «Пригоди Карлсона, що живе на даху», казки Андерсена та Шарля Перро.

Книга Беатріс Поттер «Кролик Пітер» 1956 року видання названа родинною реліквією. Вона була улюбленою для трьох поколінь читачів родини Іваницьких.

Найцікавіші книги дитинства – це добрі історії про казкових та майже реальних персонажів, які вчать дітей щиро дружити та вірити в добро, безкорисливо допомагати й не боятися складнощів, зважувати рішення та думати про відповідальність за них. Це дитячі книги, які із задоволенням читають у родинах і діти, і дорослі.

 Як завжди, на дітей чекав сюрприз. Їм представили новинки талановитих авторів, які допоможуть дітям відчути та зрозуміти вічні людські цінності, дізнатися про інші світи – реальні й фантастичні, і навіть впізнати себе. Бо книг із реальними історіями, які підслухали дитячі письменники, у бібліотеці є багато. Кузько Кузякін розповідає про другокласників, а Сашко Дерманський переповів Вікусині історії. Галина Пустовгар, Валентина Вздульська, Марія Артеменко, Марина Павленко пишуть про дітей і для дітей.

 Кожна сучасна книга якісно проілюстрована та красиво оформлена. Діти були приємно вражені та дійсно задоволені новинками. Всі презентовані книги знайшли своїх юних шанувальників.

Зібравши дитячі видання серії «Улюблена книга дитинства»  бібліотека дарує можливість дітям цікаво та з користю провести час за читанням.

"Реквієм для Рози" Раїси Плотникової

На роботу завжди беріть із собою цукерки!

   Гелловін викликає інтерес у дітей, і навіть дорослих.

Хочете Ви  чи не хочете поринути у містичну атмосферу свята (нехай воно вже пройшло) вас не запитують. Все одно вам прийдеться стати учасником  містичних подій, якщо ви працюєте у бібліотеці, а першокласники школи 23 вже стали вашими друзями.

«Ви не святкували Гелловін? І до вас не приходили монстри, чудовиська, скелети, мреці?», - дивувалися юні читайлики, коли ми говорили про улюблені фантастично-містичні дитячі книги. Школярики розповідали цікаві історії-жахастики, ділилися відгуками про мультфільми. Та ніщо не віщувало, що завтра вранці  на нас чекатиме приголомшливий сюрприз.

До бібліотеки зранку заявилися  справжнісінькі герої з книг і мультфільмів. У найоригінальніших, найвеселіших та жахливо страшних костюмах почалася вечірка.

Навіть якщо Ви не захоплюєтесь скелетами, мексиканськими черепами або міфічними персонажами дитячих мультфільмів, не стати учасником свята було неможливо.

Чудові наші юні друзі люблять не тільки читати, а й дарувати радість. А  ми тепер знаємо все про книги-жахастики  та що маємо робити, коли зненацька вигукують: "Цукерки або смерть!"

 

    

 

 

 

Не бійтесь заглядати у словник.

         

    У бібліотеці зібралися шестикласники школи 23, щоб разом заглянути у таємниці словників під час літературної гри.

 Страшні-престрашні секрети, закодовані у товстих, тоненьких, великих і маленьких книгах з дивними назвами «тлумачний», «фразеологічний», «ідіом», «паронімів», «крилатих слів», школярів якось не дуже здивували.  Але це було спочатку, поки на столах не з'явилися 18 незрозумілих книг, які стали зрозумілими всього за тридцять хвилин.

Дивина! Без магії не обійшлося. Чарівниці-консультанти , мабуть таки начаклували, бо переляк "заглядати у словник", як "рукою зняло".

Найбільше школярам сподобалося мандрувати королівством фразеологізмів. "І не такі вже вони й страшні", " закляття знято", "таємниці розгадано" - сипалися відгуки від учасників гри після  години спілкування.

«Цікаво, класно, весело», - так високо оцінили гру шестикласники. І це ми ще про прислів’я не говорили. Наприклад: «Не кажи не вмію, а кажи навчуся.»

Ми маємо пам'ятати імена Героїв...

           

 У бібліотеці відбулася година пам'яті "Степану Чубенку присвячено".

 11 листопада Степану Чубенку могло б виповнитися 28. Але йому назавжди залишилося 16 .

Напередодні дня народження хлопця відбулася зустріч восьмикласників із мамою Степана - Сталіною В’ячеславівною.

 Різноманітним було життя юнака: від підліткового захоплення греко-римською боротьбою і грою у футбол до театральної та суспільно-політичної діяльності.

          Якби не початок “русской весны” Степан Чубенко міг би стати успішним актором. У своїй рідній  школі юнак проявляв неабиякі акторські здібності. Жоден шкільний захід не обходився без його участі. На момент початку російсько-української війни хлопець мав плани дебютувати у спектаклі місцевого театру “Еспада”.

Не судилося.

Влітку 2014 року серця всіх українців сколихнула трагедія. Бойовики так званої «днр» викрали 16-річного Степана Чубенка, декілька днів били та страшно катували, змушуючи його підписати документ про співпрацю.  Згоди не отримали, жорстоко побили, потім розстріляли.

За однією з версій, його затримали за жовто-блакитну стрічку, яку юнак прикріпив до рюкзака на знак підтримки України.

«Син із дитинства відрізнявся самостійністю та виваженістю», - розповідала мама Сталіна Чубенко. - З молодих літ  мав чітку громадянську позицію. Розумів, що слабшим треба допомагати. Тому з друзями опікувався дитячим будинком «Антошка» у Краматорську. Туди привозили іграшки, одяг, книжки, ласощі. Степан завжди любив дітей і залюбки допомагав сусідам із ними посидіти чи погратися».

Під час зустрічі відбулася презентація книги Олександра Берестяного "Планета Чуб Ст - 16". Це поема, переплетена думками самого Степана й його віршами, щира розмова з Маленьким Принцем, якого хлопець дуже любив. У ній є імена вбивць, але й імена інших героїв України, закатованих орками.

«Я читала — і плакала, написала відома блогерка Людмила Нужна. - Але раджу прочитати всім. Бо ми маємо пам’ятати імена героїв, їхні вчинки, їхні мрії. І передавати цю пам’ять своїм дітям».

Де отримати естетичне задоволення від гарної бесіди.

     

  Кожна наступна книга, запропонована для обговорення у книгареньці "Я бачу, вас цікавлять книжки" - це нові відкриття, інколи непередбачувані емоції, здивування, але не розчарування. 

Відкрити для себе Курта  Воннегута, якого здавалося ти завжди розумів, можна було тільки слухаючи обговорення роману "Синя борода".

Через сповідь автор запрошує читача до роздумів про сенс мистецтва та  самого життя.

Наслідки війни, самотність, відчай, непорозуміння  і таємниці ...

В основі роману  вигадана автобіографія американського художника Рабо Карабекяна. Йому сімдесят один, він вдівець, живе самотою в розкішному будинку. Якось Рабо зустрічає на березі океану жінку і, несподівано для самого себе, запрошує її до свого маєтку.

Невгамовна Цірцея Берман, авторка суперпопулярних романів, докорінно змінює життя Карабекяна. Вона примушує дивакуватого художника писати автобіографію. Рабо пригадує батьків, вірменських імміґрантів, які врятувалися під час першого у ХХ столітті геноциду. Потім  - роки навчання живопису в Нью-Йорку, своє перше кохання та службу в армії під час Другої світової війни. Далі -  німецький полон і похмурі сутінки нацизму в Європі, повернення з війни, нещасливе одруження, кар’єру митця та дружбу з художниками нью-йоркської школи абстрактного експресіонізму (Тут вдячні модератору за екскурс до школи мистців.)

А тим часом Цірцеї кортить дізнатися, що ж ховає під надійними замками у картопляній коморі Рабо. Ця таємниця  бентежить мистецтвознавців і колекціонерів у всьому світі.

Через обговорення, коли маєш для роздумів 5-6 різних відгуків одноклубників, - весь роман відчуваєш інакше. І вже на світ німецького класика дивишся з відкритими очима.

Обговорення роману «Синя Борода» - яскравий приклад непересічної майстерності модератора та готовності спільноти поділитися враженнями від прочитаного, подискутувати, щоб отримати відповіді на запитання. Або навпаки, зануритися так глибоко, що без домашнього завдання не обійтися.

 «Хто ходить у неділю в бібліотеку обговорити книгу - той набирається спільно осмисленої мудрості, отримує естетичне задоволення від гарної бесіди», написала Тетяна Костанян у фейсбуці, яку читачі називають «бібліотечним власкором»

 

Лабіринтами мовного квесту.

       

     У бібліотеці зібралися юні знавці української мови, щоб стати учасниками мовного квесту «У царстві рідної слова».

Це був цікавий досвід гри для четверокласників.

Гра полягає в розгадуванні різноманітних загадок, пошуку відповідей на запитання, виконанні завдань за маршрутним листом.

Нелегко, але бажання спробувати себе у командній логічно-інтелектуальній грі подарувало дівчатам і хлопцям «море задоволення». Без  розчарувань і непорозумінь не обійшлося. Але взагалі, мандруючи лабіринтами квесту, школярі мали змогу показати журі свої знання, кмітливість, творчість, винахідливість.

Кожному завданню передувала розповідь ведучої з цікавими фактами із мовознавства, легендами чи міфами.  

Завзято змагалися команди, бо знали, що після кожного завдання чекав на них сюрприз.

За зупинкою «Словникар» затрималися найдовше. Бліц-турнір не залишив нікого поза грою.

На зупинці «Асоціація» команди затрималися, бо ідей у гравців було багато, але втілити їх треба було через малюнок. Дівчата й хлопці проявили неабияку творчість.

На зупинці «Поетична» кожен довів, що може бути поетом. Для цього треба мати знання з мови, відчувати риму й багато читати, щоб збільшувати свій словниковий арсенал. Пам’ятаєте – хто багато читає, той багато знає.