Розмови, що змінюють життя.

         

Зазвичай у книжковому клубі "Я бачу, вас цікавлять книжки" другий раз до автора не повертаються. Але до творчості Емми Андієвської, сучасної письменниці, поезію та прозу якої називають сюрреалістичною, повернулися.

Модератор обговорення невеликої за розміром казки-притчі "Говорюща риба" Людмила Мандрегеля запропонувала цікавий формат. Твір ніхто до зустрічі не читає. Вже зібравшись, учасники обговорень по колу по одному реченню читали притчу,  шукаючи сенс художнього твору.

Однозначно, говорюща риба - це диво. Це абсолютно фантастична історія. Емоційна розповідь Емми Андієвської  на 7 сторінках заволоділа увагою присутніх більше, ніж на 2 години. Трохи іронічна, як саме обговорення на початку зустрічі. Весела й трішки сумна, коли читання по колу  налаштовувало на роздуми. Але скільки у ній приховано мудрості!?

Взагалі, у Емми Андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, до якого входить «Говорюща риба». Збірка опублікована у 2000 році. Містить 18 оповідей, котрі мають спільним початок і закінчення. Вони об’єднані обрамленням-зв’язкою: Шакал та Консервна бляшанка розповідають один одному «казки». Кожна з історій закінчується тим, що казкарі коментують її, роблять висновки із почутого. До речі, їхня мораль є різною, навіть протилежною, і суперечка до кінця ніколи не вирішується.

Цим Емма Андієвська запрошує читача до обговорення, дає зрозуміти, що  кожен має право на власні висновки, і будь-який з них буде вірним.

Сенсів у казці-притчі багато, запитань виникло ще більше. Тому обговорення вдалося змістовним, цікавим, емоційним.

Доля особливої людини у суспільстві, яке не готове до його сприйняття.  Хто винен у тому, що інакшість приречена на вигнання й загибель. Говорили про взаєморозуміння в сім’ї, поділ на «свій» і «чужий», питання дружби й толерантності і, навіть,  про «риб’ячу гідність».

Думок багато, але одну залишаємо тут: найцінніші речі ми можемо втратити через недбалість або непорозуміння.

 

"Не писати я не можу". авторська зустріч з Галиною Матвєєвою

 

16 листопада  у бібліотеці відбулася творча зустріч із харківською письменницею Галиною Матвєєвою.

Інженер за фахом, романтик у душі та віртуозна майстриня слова презентувала  шанувальникам «життєвих історій» роман «Ключ соль», новинку видавництва «Фабула».

Для декого Галина Матвєєва – нове ім’я в сучасній літературі. Та багатьом читачам знайома творчість письменниці за романами «Майже» та «Сон короля».

Хто б не хотів напередодні нового життєвого року впорядкувати власне життя, визначитись з планами на майбутнє та викинути на смітник привидів свого минулого. Роман  «Майже»  - майже про це. Але не все так просто. Життя підкидає героїні якісь сюрпризи кожного разу, як  тільки та вважає, що вона з усім  впоралась.

«Сюжет «Сон короля мені наснився, - ділилася спогадами Галина Матвєєва. -  Розповіла старшому сину, а у відповідь – пиши роман»

 Авторка зуміла запропонувати такі сюжетні перипетії, що сюжет виглядає захопливішим за будь-яке життя.

«Роман «Сон короля» стане вашим сонником, гороскопом, кулінарною книгою, посібником з виживання і, зрештою, в особливих випадках, інструкцією «як стати письменником/цею»

Мрійниця й фантазерка з тонким почуттям гумору Галина  Матвєєва розповідала присутнім про роман "Ключ соль", який писала "в обнімку зі своїми героями".  Вона ділилася думками й планами, розповідала про романи, які вже в друці і  які ще дописуються.

«Ви зігріли мою письменницьку душу, наповнили теплом і читацькою енергією», - зізналася гостя після зустрічі присутнім.

Так про що ж роман-новинка, яку презентувала «харковоцентрична й харковозалежна» Галина Матвєєва?

Це життєва історія наповнена музикою, романтикою, дружбою, коханням. Головні герої - музиканти. Тому "музики тут удосталь,- так само, як і жартів, сварок, кохань, таємниць і втрат. Усе, як у житті".

Про  літературні таємниці Галини Матвєєвої допомогла  дізнатися модераторка  Ольга Дзюба. Дякуємо видавництву «Фабула»: роман-новинка тепер є у полтавських бібліотеках.

Хто хоче ще більше знати про письменницьку кухню Галини Матвєєвої, підписуйтеся на сторінку авторки у фейсбуці https://www.facebook.com/search/top?q=%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B6%D0%B5%20%D1%96%20%D0%B2%D1%81%D0%B5&locale=uk_UA

 

 

 

 

«Справжнє кіно народжується з синергії й любові»

 

У бібліотеці-філії №4 відбулася зустріч з кінокураторкою, культурною менеджеркою, журналісткою, письменницею Ольгою Бірзул.

Гостя завітала до Полтави з презентацією новинки «Твоя книга про кіно», яка вийшла друком у «Видавництві Старого Лева».

За словами Ольги Бірзул, книга створена, щоб допомогти підліткам і дорослим не тільки зрозуміти мистецтво кіно, а й відчути його терапевтичний вплив. «Можливо, це дійсно одна з книг, якої точно не вистачало у підлітковому віці нам, залюбленим у кінематограф», - написала про книгу у Фейсбуці відома акторка Римма Зюбіна.

«Твоя книга про кіно» насамперед адресована підліткам 14+. Тон книги дотепний, з жартами, влучними порівняннями й доступністю інформації.

Ольга Бірзул – авторка лекцій з історії та теорії неігрового кіно. У книзі, на 164 сторінках, розміщена вся важлива інформація про кіно та людей у ньому: цікаво й змістовно.

Цікаво, що розповідає не тільки авторка книги, але й гості. Мова іде про розділ «Професії». Ольга Бірзул до написання книги залучила колег, які безпосередньо належать до професій, про які розповідає письменниця. Відомі режисери, актори, монтажери діляться історіями й думками про роботу, якою займаються, про особливості своєї сфери діяльності, про свої відчуття щодо кіно, про те, чому люблять його та як прийшли до своєї професії. Катерина Горностай, Ірина Цілик, Арсеній Марков, Роман Бондарчук…

У книзі є особливий блок  «Поради», де читач може дізнатися назви фільмів, які радять дивитися відомі кіномитці.

 Гостя  розповідала про історію створення книги, свою любов до кіно, щиро відповідала на запитання.

У чому сила неігрового кіно? Чи існував «український Голлівуд»? Квір-теорія у кіно? Як допомагає кіно пам’ятати, осмислювати трагедії та формувати колективну пам’ять?

Ольга Бірзул відверто ділилася думками про сучасне українське кіно і чому вона не вважає кіно мистецтвом, запрошуючи присутніх до діалогу.

Літературні середи з Марфою Буторіною

Полінка, маленька героїня із однойменної повісті Віталія Запеки полонила  серця як маленьких читачів, так і дорослих.  Світ очима Полінки дарує відчуття прекрасного у звичайнісіньких речах, веселого й смішного  - у повсякденних жартах дідуся, мудрого - у його життєвих поглядах. 

21 Мандрівний Docudays UA

           

12 листопада до бібліотеки-філії №4 завітали полтавці на відкриття

Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Фільмом-відкриттям фестивалю стала зворушлива стрічка «Дівчинка далеко від дому» тривалістю всього 22 хвилини. Це документальний фільм від номінованого на «Оскар» режисера із Данії Сімона Леренґа Вільмонта та української режисерки Аліси Коваленко. В основі - прониклива історія  13-річної Насті з Києва, для якої гімнастика вагома частина її життя. 

Здобувши перемогу на українському чемпіонаті разом із командою, уже гуртом близьких подруг, дівчата з тренеркою мріють про нові виступи й здобутки. Але через війну в Україні Настя та її бабуся змушені тікати в Німеччину.

 У незнайомому місті Ґелсенкірхен дівчині доведеться почати все спочатку й жити з думками: чи побачить вона колись своїх батьків і друзів знову? Смуток дівчинки режисер передає не тільки словами, але й поглядами, поведінкою.

Після довгих міркувань, попри всі труднощі, Настя не здається. Вона знаходить нових друзів у німецькій команді гімнасток, продовжує тренування й вірить у перемогу та краще майбутнє. Дівчина віднаходить надію й починає будувати для себе нове життя у чужій країні, з надією на повернення додому.

Це зворушлива історія  про стійкість, дружбу та здатність спорту обʼєднувати людей. Фільм пронизує, надихає та нагадує про важливість підтримки й надії навіть у найскладніші моменти.

Після перегляду фільму «Дівчинка далеко від дому» модератор зустрічі Андрій Кінаш запросив присутніх до обговорення.

Студенти Луганського університету культури і мистецтв, які змушені покинути рідне місто, поділилися думками й враженнями від перегляду стрічки. Старше покоління полтавців найбільше зворушив кінець стрічки, коли Настя повертається в Україну: щаслива, натхненна, в передчутті зустрічей з рідними й друзями.

Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA  цьогоріч триватиме до 23 листопада й запрошує приєднатися до фестивальних подій: 

 https://www.facebook.com/DocudaysUA.Poltava/posts/983780620449409

Новинки "Німецької полиці"

      Наша бібліотека стала однією із 1000 книгозбірень України, які отримали комплект із 14 книг німецьких авторів, перекладених українською мовою.

Німецька книжкова полиця в Україні» – частина проєкту в межах «Обміну між німецькою та українською книжковою та літературною індустрією», що фінансується Уповноваженою федерального уряду Німеччини з питань культури та засобів масової інформації і реалізується Гете-Інститутом, Німецькою асоціацією видавців та книго розповсюджувачів й Українським інститутом книги.

Щиро дякуємо Українському інституту книги за ці видання та запрошуємо всіх до читання!

 

На «Німецькій полиці»  - «Критика сили судження» відомого німецького філософа-мислителя Іммануїла Канта та збірник добре знаного класика-драматурга  Бертольта Брехта "Три п'єси з екзилю".

Інтрига філософського роману «Зачарована гора» Томас Манна, розгортається на початку минулого сторіччя. Молодий Ганс Касторп навідує двоюрідного брата в санаторії  і потрапляє під чари мікрокосмосу тих, хто «живе нагорі». Герой знайомиться з яскравими персонажами й тритижневі гостини Ганса Касторпа затягуються на довгі роки…

Нехай у кожному серденьку живе доброта.

До бібліотеки завітали третьокласники початкової школи 44 на урок доброти.

Незвичайний урок, бо разом вирушили у подорож до країни, у якій, мабуть, хотіла жити кожна людина.

Цікаві завдання, обговорення книг, пошук добрих вчинків та гарний настрій супроводжував юних читачів упродовж зустрічі.

До речі, школярі самі зініціювали зустріч у бібліотеці, що стала продовженням читання книги «Абетка доброти».

Мандруючи до Країни Доброти намагалися зрозуміти, що таке добро і доброта. На прикладі літературних героїв відчули, як це  гарний вчинок, корисна справа, чутливе, дружне ставлення до людей, тварин, птахів, рослин.    На допомогу прийшли герої Галини Вдовиченко, Оксани Лущевської, Лесі Ворониної, Сашка Дерманського, а також оповідання Марини Павленко, Кузька Кузякіна, Зірки Мензатюк.

Доброта – найбільша цінність нашого життя. Її неможливо купити ні за які гроші. Говорили про благодійність, меценатів. Ставили запитання,  разом шукали відповіді. Вчилися робити компліменти і це добре виходило: щиро й відверто, з теплою усмішкою.    

Школярі ділилися  прикладами доброго ставлення із власного досвіду.

« Люди вітаються, допомагають у скруті, дарують квіти, вітають зі святом, допомагають людям похилого віку, тваринам».

          Кожен із присутніх згадав власний добрий вчинок, зроблений «вже сьогодні» та записав на звороті дубового листочка. Із задоволенням діти прикрасили «Дерево добрих справ». Цікаво і разом добру справу зробили.

          Повертаючись до теми доброти, у дітей виникали серйозні запитання. Чому не всі люди хочуть бути добрими? Навіщо ображати, щоб потім вибачатися, і чи «зараховується це доброю справою»? Змістовна й відверта розмова з присмаком філософських роздумів, впевнена, зацікавила б і батьків.

Чи можуть книжки стати зброєю? Література й пропаганда у війнах минулого.

      

Відбувся третій читацький клуб Бібліотечної країни, де учасники онлайн-зустрічі обговорювали книгу Ендрю Петтіґрі «Книга на війні. Бібліотеки й читачі воєнного часу".

Модерувала читацький клуб Тамара Сухенко, психологиня, фасилітаторка, Голова наглядової ради благодійного фонду "Бібліотечна країна".

Британський історик Ендрю Петтігрі був дослідником витоків журналістики, ролі книгодрукування в епоху Відродження та Реформації, а також історії бібліотек. У своєму останньому дослідженні «Книга на війні» Ендрю Петтіґрі простежує дивовижні шляхи, якими писемна культура (від туристичних путівників і наукових статей до Біґґлза та Анни Франк) формувалася і формується під впливом конфліктів сучасності.

Ендрю Петтігрі вважає, що книги є маркером цивілізації: протягом тривалого часу книги були величезною силою добра і жертвами війни. Саме цей парадокс  поклав історик в основу книжки.

Чи можуть книжки стати зброєю? «Так, - стверджує Андрій Овчарук, 

спеціальний гість зустрічі, сержант ЗСУ, куратор проєкту «Книга на фронті».

«Найперше, що робить росія після окупації території - знищує українські книжки і завозить російську літературу. Це демонструє циклічність історії, коли одна держава приходить і силою відбирає ідентичність в іншої».

Говорили про роль книжок в умовах повномасштабного вторгнення, про читання книжок на фронті. Учасники зустрічі ділилися думками, зачитували цитати та знову поверталися до питань обговорення. Як писемна культура впливала на світ під час війни. Як книга  супроводжувала людство в найважчі часи, допомагаючи зберігати надію, знання та людяність: від американської війни за незалежність до сучасної війни в Україні.