Зазвичай у книжковому клубі "Я бачу, вас цікавлять книжки" другий раз до автора не повертаються. Але до творчості Емми Андієвської, сучасної письменниці, поезію та прозу якої називають сюрреалістичною, повернулися.
Модератор
обговорення невеликої за розміром казки-притчі "Говорюща риба" Людмила
Мандрегеля запропонувала цікавий формат. Твір ніхто до зустрічі не читає. Вже
зібравшись, учасники обговорень по колу по одному реченню читали притчу, шукаючи сенс художнього твору.
Однозначно,
говорюща риба - це диво. Це абсолютно фантастична історія. Емоційна розповідь
Емми Андієвської на 7 сторінках
заволоділа увагою присутніх більше, ніж на 2 години. Трохи іронічна, як саме
обговорення на початку зустрічі. Весела й трішки сумна, коли читання по колу налаштовувало на роздуми. Але скільки у ній
приховано мудрості!?
Взагалі,
у Емми Андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, до якого входить «Говорюща
риба». Збірка опублікована у 2000 році. Містить 18 оповідей, котрі мають спільним
початок і закінчення. Вони об’єднані обрамленням-зв’язкою: Шакал та Консервна
бляшанка розповідають один одному «казки». Кожна з історій закінчується тим, що
казкарі коментують її, роблять висновки із почутого. До речі, їхня мораль є
різною, навіть протилежною, і суперечка до кінця ніколи не вирішується.
Цим
Емма Андієвська запрошує читача до обговорення, дає зрозуміти, що кожен має право на власні висновки, і
будь-який з них буде вірним.
Сенсів
у казці-притчі багато, запитань виникло ще більше. Тому обговорення вдалося
змістовним, цікавим, емоційним.
Доля
особливої людини у суспільстві, яке не готове до його сприйняття. Хто винен у тому, що інакшість приречена на
вигнання й загибель. Говорили про взаєморозуміння в сім’ї, поділ на «свій» і
«чужий», питання дружби й толерантності і, навіть, про «риб’ячу гідність».
Думок
багато, але одну залишаємо тут: найцінніші речі
ми можемо втратити через недбалість або непорозуміння.